Служниця спостерігає

Роздiл тридцять дев’ятий

— Що? Міллі, я мав залишити її тонути? Ти цього хотіла?

Відколи ми приїхали, я взялася за прибирання. І хоча ми були на пляжі менше ніж годину, всюди навколо розсипаний пісок. Здається, пісок у кожній складочці на моєму тілі. Навіть після душу я все ще його відчуваю на собі.

Тож, так, я була роздратована. І коли ми лягали спати, я знову згадала героїчний вчинок Ензо в океані.

— Я не хотіла, щоб ти залишив її тонути, — буркнула я. — Але хіба треба було її так рятувати?

— Так, це як?

— Ну… — Я сідаю в ліжку, чухаю пальці на ногах, між якими досі відчувається пісок. — Ну, так… героїчно.

Його губи смикаються.

— Героїчно?

— Я про те, що вона й сама могла дійти до машини. Крім того, у неї є Джонатан, який міг їй допомогти.

Він стенає плечима.

— Вона хотіла, щоб це зробив я.

— Навіть не сумніваюся, — вимовляю я крізь зуби. — І як же вдало клієнт скасував зустріч.

— Та ні, зовсім не вдало, — насуплюється він. — Я хотів зустрітися з клієнтом. Мені потрібна ця робота.

— Щось ти не дуже здивувався, коли вони не прийшли.

— Вона повідомила мені про це вранці. Та я хотів провести день із тобою та дітьми на пляжі.

— Зрозуміло.

Він бубнить:

— Міллі, це вже смішно. Не розумію, що тебе засмутило.

— Добре. Уяви, якби мене виносив із води симпатичний хлопець, а потім почав до мене залицятися, ти б ніяк не відреагував на це?

— Ні, мені все одно.

Якщо він каже правду, від цього мені ще гірше. Як він може не ревнувати, коли до мене залицяється якийсь симпатичний хлопець?

— Я ж тобі довіряю, — додає він, перш ніж я починаю ще більше хвилюватися. — І ти мені можеш довіряти. Ти ж знаєш це, правда?

А я можу? До того, як ми переїхали на Локуст-стріт, 14, я не задумуючись відповіла б «звісно». Та купа часу, що він був на самоті із Сюзеттою, змушує мене запідозрити недобре. То я про розмову щодо трояндових кущів посеред ночі. Щодо трояндових кущів?

Та все ж Ензо хороша людина. Я вірю в це всім своїм серцем.

Він витріщається на мене в очікувані відповіді. Та я бачу лише один правильний варіант:

— Звісно, що я довіряю тобі.

— Супер. Тепер заспокоймося. Бо якщо Сюзетту знайдуть мертвою, ти будеш першою в списку підозрюваних у її вбивстві.

— Ха-ха.

Ензо тягнеться рукою, щоб вимкнути світло. Він присувається ближче до мене, обвиваючи однією рукою. У нього гарний настрій — я це помічаю. Але не розумію його. Хоч він і розсіяв деякі мої побоювання щодо інциденту на пляжі, але не всі, тому мені не просто все відпустити.

— Ензо, — кажу я.

— Ш-ш-ш, — шепоче він, його рука ковзає по моєму стегну. — Не хочу більше розмовляти про Сюзетту.

— Але… ти думав про те, що Сюзетту затягнуло під воду?

Його рука різко завмирає.

— Що?

— Маю на увазі, — кажу я, — вона казала, що зачепилася за щось ногою і це затягнуло її під воду. Як ти думаєш, що це було?

— Думаю, водорості.

— То водорості схопили її за ногу й потягнули вниз?

Він повністю прибирає руку з мого стегна.

— Не знаю. Може, діти бавилися.

— Які діти? Ти бачив, щоб біля неї плавали якісь діти?

Він на мить замовкає.

— Не розумію. Що тебе хвилює?

— Я просто… — Стискаю ковдру в кулаках. — Ти бачив, що з нею розмовляв Ніко? Просто перед тим, як вона почала тонути.

Він примружується.

— Ні.

— А я бачила.

Він сідає в ліжку. У мене не було настрою і до цього, але тепер бачу, що йому теж вже нічого не хочеться.

— Міллі, про що ти?

— Та нічого. Мені просто цікаво дізнатися, що там трапилося.

— Ти що, хочеш сказати, що наш син намагався втопити Сюзетту? Ти так думаєш?

— Ні, — кажу я, хоча якась частина цієї думки сидить у моїй голові. Ензо не бачив, як на неї дивився Ніко, перш ніж вони пішли плавати.

— То й добре. Адже такого не могло бути.

— Ти впевнений?

— Так! — Він роздратовано дивиться на мене. — Я бачив його. Ніко й близько не було біля Сюзетти. Як я і сказав, думаю, що все сталося через водорості або якихось чужих дітей.

Він бреше мені. Я впевнена в цьому. Адже на власні очі бачила, що Ніко перебував біля неї незадовго до того, як вона почала тонути. Ензо говорить мені те, що я хочу почути. Та мені треба правди.

— Ніко — хороший хлопчик, — стоїть на своєму Ензо. — Тобі не варто так хвилюватися. У тебе може підскочити тиск.

От тільки я не можу змиритися з думкою, що тиск, порівняно зі всім іншим, найменша моя проблема.