Служниця спостерігає

Роздiл сiмдесят сьомий

— Ти, мабуть, вже знаєш про Аду, — кажу я Рамірезу, коли ми вмощуємося в його Dodge.

— Знаю, — відповідає він. — Сесілія все розповіла.

— Вона вбила Джонатана Ловелла, — кажу я, хоча все одно не можу в це повірити. Як моя маленька дівчинка могла перерізати людині горло?

— Здається, той збоченець на це заслужив.

— Та все ж.

Він стенає плечима.

— Яблуко від яблуні недалеко падає.

Я здригаюся. Ада нічого не знає про моє минуле. Мабуть, якщо я їй розповім, їй стане легше…

Ні, я не можу цього зробити. Не хочу, щоб вона почала мене зневажати.

— Тож про що ти хотів зі мною поговорити? — запитую я.

Рамірез дивиться на мене. У нього такі ж темні та серйозні очі, як і в мого чоловіка.

— Про Сюзетту Ловелл. Ти повинна дещо знати, але це має залишитися між нами.

— Добре…

— Я хочу сказати, Міллі, що за це мене можуть звільнити.

Ось тепер я аж палаю від цікавості.

— Я нікому не скажу. Присягаюся.

— Поліцейські оглянули кімнату під сходами, — починає він. — І вгадай, що вони там знайшли.

Якщо він зараз скаже, що там був дитячий скелет…

— Не знаю, чи хочу я це почути…

— Міллі, вони знайшли відбитки пальців Сюзетти Ловелл.

Мені потрібно кілька хвилин, щоб усвідомити почуте. Якщо в тій кімнаті знайшли відбитки пальців Сюзетти…

Вона знала про цю кімнату. Вона все знала. Ось чому вона не хотіла, щоб Ніко до них приходив. Не тому, що вона боялася за речі, які міг зламати Ніко, або що він влаштує безлад. Сюзетта не хотіла цього, бо знала, що її чоловік збоченець.

І вона все одно дозволяла це знову й знову. Як вона могла? А якби Джонатан якось нашкодив Ніко чи Аді? А якщо…

— Я її вб’ю, — виривається в мене з грудей.

— Не поспішай, — каже він, — усе куди гірше. У тій кімнаті знайшли ще дещо.

Він каже настільки огидні речі, що мені хочеться виблювати просто на сидіння цього автомобіля.

— Сюзетта зупинилася в готелі, — каже мені Рамірез. — Поліція хоче її допитати. Але я вирішив спершу розповісти тобі.

У мене голова йде обертом від одкровень, які Рамірез скинув на мене. Сюзетта знала. Вона знала. І тепер її хочуть звинуватити як співучасницю страшних вчинків її чоловіка. Якщо це не правосуддя, то я не знаю, що тоді.

Але це не змінить того, що саме Ада вбила Джонатана. Це не змінить того, що Ензо відмовляється розповісти правду про нашу доньку й проведе решту свого життя за ґратами, захищаючи її.

І тоді мене осяяло. Це можливість все виправити.

— Бенні, — рішуче кажу я. — Ми зможемо поговорити із Сюзеттою до приїзду поліцейських?

Його густі брови підіймаються вгору.

— Ти жартуєш, так?

— Мені треба з нею поговорити.

— Я не можу залучати тебе в справи поліції. Мене можуть звільнити за це.

— Добре, — я стукаю пальцями по колінах, обтягнутих джинсами. — Тоді відвези мене в готель, і я сама з нею поговорю.

— У жодному разі. Я не залишу тебе на одинці із цією жінкою. Дітям ще не вистачає, щоб їхню матір також посадили за вбивство.

— Будь ласка, — кажу я. — Ти винен мені послугу, Бенні.

— Взагалі-то, я винен їх з десять, — він чухає щетину на бороді. — Про що ти будеш з нею розмовляти?

Я зиркаю на кермо.

— Усе поясню дорогою.