Це було двічі

25

Поринувши в думки за комп’ютером, Поль силкувався впорядкувати розрізнені шматки з понівеченої Габрієлевої пам’яті. Хилилося вже до третьої години ночі, а він не стулив очей, відколи знайшли тіло. Так чи так, він давно вже не спав як слід жодної ночі.

Надівши окуляри для читання, він при світлі лампи проглядав факти, занотовані на аркуші паперу. Чутно було, як клацають труби й біжить вода в системі опалення. Поль полюбляв тишу й обмежений простір свого кабінету. Цей кокон боронив його від зовнішнього світу.

Він зосередився. Два дні тому Габрієль прибув до готелю «Бескид». Згідно зі словами власника і записом у ком­п’ютері, його колишній колега назвався Волтером Гаф­фіном. Потім повернувся на майданчик, щоб привести таємничу незнайомку. Білявка, років тридцять на вигляд — як і жертва біля річки,— але трималася на задньому плані, скромно, не промовила жодного слова. Видно було, що вона не в захваті від перебування там. Однак же якось опинилася в Сагасі…

То Москато виходив із нею, коли вони влаштувалися в номері? Вони приїхали двома автомобілями? Поки що цього неможливо з’ясувати. Двоє жандармів, що доправляли Габрієлів автомобіль, намагалися знайти в ньому волосся чи сліди жіночої присутності, а наткнулися на жучок.

Чому вони зупинилися в готелі «Бескид»? Були поблизу й інші, приємніші заклади. Не найкращі, звичайно, але ліпші від тієї старої розвалюхи з потинькованими стінами знадвору і краєвидом: з одного боку — на стоянку, а з другого — на вапнякову стіну. То чому? Тим більше, як свідчив Таншон, Габрієль вимагав сьомий номер. Або його, або нічого.

Напрошувався простий висновок: Габрієль Москато прибув до Сагаса у шкурі іншої людини з певною ідеєю в голові. Ідеєю, яка, найімовірніше, згідно зі словами невролога, призвела до втрати пам’яті.

Поль обвів слова «Готель “Бескид”». Той, де двана­дцять років тому його колега заснув, виписуючи персональні дані клієнтів, що перебували там незадовго до того дня, коли зникла його дочка. Той, де він знайшов ту кляту Ванду Гершвіц.

Якась тривога зазвучала в ньому, хоч він і не зрозумів її причини. Тоді він погортав сторінки слідчої справи, де йшлося про аналіз списку клієнтів готелю. Він давно вже не заглядав до цієї частини справи, але її зміст нагадав йому те збудження, якого вони зазнали з Габрієлем, коли, вивчаючи список, виявили, що Ванди Гершвіц не існує. Відкрився новий слід. Нова надія знайти Жулі.

Ось цей запис.

Ванда Гершвіц. Винаймала кімнату номер сім із 24 лютого до 8 березня, коли зникла Жулі. Оплата готівкою.

Кімната номер сім. У Поля було таке враження, ніби він тримав у руках ключ від скриньки Пандори. Цієї миті у вічі йому впало інше. Він увімкнув екран комп’ютера і вивів фото фальшивого посвідчення особи Габрієля.

Волтер Гаффін.

Ванда Гершвіц.

Ті самі ініціали. Той самий готель, та сама кімната. І обоє зареєстровані під фальшивими іменами.

Викид адреналіну. Він узяв телефон і поглянув на знімок того кулона, який знайшов Едді Лекуантр. Обірваний ланцюжок… Сварка… Прикраса падає під ліжко… Перед ним прискорено розгортався німий фільм, і він не помітив присутності Луїзи, що зупинилася у дверях. Він відхилився у кріслі, притуливши долоні до щік. Невже можливо, що…

Він звів погляд на дочку.

— Що таке?

— У мене дещо з’явилося, іди глянеш,— відказала вона, поманивши рукою.

І вже пішла.

— Луїзо, Луїзо, зачекай хвилю. Я тут подумав про дещо. Можеш повторити мені точно, що ти сказала про ту історію зі шкарпетками і кримінальною логікою?

Луїза глянула на батька. Він порпався у купі світлин із місця злочину, що лежали перед ним. У напівтемряві свого кабінету він скидався на кроля, що борсається у своїй норі. Очі його сяяли, мов бенгальські вогні.

— Ага, то тепер тебе цікавить моя експертна інтуїція? Гаразд, я думала, що має бути якась логіка в тому, що вбивця запхав шкарпетки своїй жертві post mortem. І що нам потрібно розгадати її. Ще я сказала, що вбивця не панікував, коли почали падати птахи, щоб таке вчинити з нею. У нього мала бути залізна витримка.

Луїза пішла. Поль попрямував за нею, лишивши все розкладеним на столі й складаючи подумки дедалі точнішу картину того, як розгорталися події.

Мало голова не йшла обертом.