Це було двічі

41

Вбрана у куртку Луїза прибула з рештою групи на стоянку біля станції. Поль зустрів її і молодого Брюне. Показав на вершину дамби.

— Мабуть, стрибнув звідти. Ходімо поглянути. Гайда.

Луїза обернула голову і зиркнула на місце, де сталася трагедія. Криміналісти слідчо-оперативної групи та інші колеги прямували за гідроелектростанцію, за ними простував Мартіні, який мав координувати дії. Побачивши, що батько вже чекає біля автомобіля з відчиненими дверцятами, вона стримала свою цікавість і сіла на заднє сидіння. Брюне сів на пасажирському сидінні, й автомобіль рушив з місця.

— Підозрюєте, хто він? — запитала Луїза.

Поль увімкнув опалення. Його пронизував до кісток вогкий вітер, що віяв із верховин, але брехня діймала його набагато гостріше.

— Ні. Падіння з висоти вісімдесят метрів нікого не пощадить.

Він звернув на чільний шлях і покотив до краю дамби. Хотілося блювати. Тихенько зиркнув у дзеркало. Луї­за набирала номер на клавіатурі мобільника, обличчя її було серйозне. Добре, що вона непокоїться через відсутність Ескіме, може, їй легше буде, коли про все дізнається. За два чи три кілометри він попросив їх наглядати, коли буде дорога, що дасть змогу сягнути льодовикового цирку зверху. Брюне перший помітив щит із написом «Приватна власність».

Поль поминув покинутий дім і зупинився тільки за сто метрів, бо не міг їхати далі через стан дороги і непристосованість автомобіля. Вони мовчки пішли дорогою, що вела до берега озера Нуар, поки дійшли до драбини. Поль взявся за перекладину.

— Рукавички!

Луїза помахала парою латексних рукавичок, докірливо дивлячись на нього. Поль узяв їх, але надів тільки нагорі. Простягнув руку по фотоапарат, який тримав Брюне.

— Дай.

Він націлився і натиснув кнопку: драбина, бетонна доріжка, скалічене тіло внизу, довкола якого метушилися криміналісти. Спустився вниз, лишивши супутників робити свої висновки.

— Твоя думка? — спитав він доньку, коли вони скінчили.

Вона вагалася відповідати, тримаючи руки в кишенях. Сувої імли спускалися з лісу і розпливалися над темним плесом озера.

— Він піднявся, пройшов із десяток метрів, туди, де падіння буде найбільш ефективним, і стрибнув. Певне тільки одне: він не хотів схибити.

— А тут уже були самогубства, не знаєте? — запитав Брюне.

— Не за моєї пам’яті,— відказав Поль.— Легше стрибнути з якогось мосту в долині, аніж іти до озера Нуар. Треба дослідити дорогу, що веде сюди, причому пішки. Інакше мовлячи, покінчити із цим. А що, як він жив десь поблизу?

Луїза підняла комір куртки, затуливши половину свого обличчя. Нічого не кажучи, попрямувала до хатини, яку помітила вдалині, між деревами. Поль мовчки пішов за нею, почуваючи, як ноги в черевиках наливаються оловом.

Насувалося неминуче.

Луїза постукала в двері. Батько взявся за клямку і відчинив їх.

— Хтось тут є?

Дух вогнища. Тріск дерева. Посеред хати стіл, витесаний із цілого стовбура. Шкури звірів на долівці, звірячі голови обабіч каміна, давня рушниця у вигляді прикраси. Найдужче вразили книжки. Цілі метри барвистих корінців, що тісно стоять один коло другого в масивних шафах, які займають дві стіни від підлоги до стелі.

Проте Луїза дивилася не на ту бібліотеку, її погляд прикипів до дивана, де лежала світла сорочка, лляні брунатні штани й пара мокасинів. Поль помітив, що лице її спохмурніло, мов грозове небо. Він був присутній при тім, коли здається, ніби тебе пронизують тисячі невидимих голок, це та мить, коли половина тебе вже знає, а друга половина ще не хоче вірити.

Вона взяла одяг, понюхала його.

Його запах. Його парфуми.

Луїза не здужала погамувати сльози, що закипіли в її очах. Вона приголомшено позадкувала, наткнувшись на стіл, посеред якого лежала пачка паперу, синя ручка, конверти і стояла коробка з латексними рукавичками.

— О боже! — видихнув Поль.

Луїза почала крутити головою, повторюючи: «Ні, ні, це не може бути він, не він, не він». Обливаючись сльозами, кинулася надвір і помчала лісом.

— Зачекай, Луїзо!

Вона не слухала. Капітан простягнув Брюне ключі від автомобіля, який зовсім не розумів, у чім річ.

— Вона побігла вниз, щоб поглянути на тіло. Дожени її автомобілем і будь із нею обережний. Скажи Дамеусові й Мартіні, щоб прийшли сюди. Все відбувається тут.