Чорнильно-чорне серце. Книга 6

96

Стань до праці, чоловіче, стань до праці, жінко —

Для ума і серця праці вдосталь на землі...

Елізабет Баррет Бравнінґ,

«Аврора Лі»

Якби всяку гарну ідею можна було втілити у життя легко й швидко, детективна робота не була б тією тяжкою, клопіткою працею, яку так добре знав Корморан Страйк. Тож він вирішив стоїчно прийняти той факт, що його дзвінок Грантові Ледвеллу наступного ранку був перенаправлений за кордон і натрапив на голосову пошту. Страйк лишив прохання, передзвонити, щойно буде змога, поклав слухавку, а тоді набрав Раяна Мерфі.

Поліціянт поставився до новини про дзвінок із погрозами смертю, який отримала Робін, з усією можливою серйозністю, схвалив рішення повернутися до готелю, замість лишатися в квартирі, пообіцяв повернути офіцера під прикриттям на Блекгорс-Роуд та запевнив, що повідомлятиме про нові арешти членів « Розполовинення ».

— Власне, я скоро розмовлятиму з одним із твоїх геймерів. Каже, має для нас інформацію.

— Вона вам таки подзвонила? — спитав Страйк. — Добре.

— Звідки ти знаєш, що це вона?

— Бо я вчора ввечері сам розмовляв із нею і порадив все розповісти вам.

— Здається, нам час платити тобі зарплатню, — сказав Мерфі.

Третьою людиною, якій подзвонив Страйк, була Мідж. Час було сказати їй, що станом на пів доби тому більша частина викреслених підозрюваних у справі Аномії має повернутися.

— Дідько, — сказала Мідж. — Тобто нам треба стежити за скількома, за шістьма людьми? І єдиний спосіб викреслити їх — це побачити Аномію у твіттері, коли їх там нема?

— Не шістьма, — відповів Страйк, чудово розуміючи, що це слабка втіха. — Поліція радить триматися подалі від Пеза Пірса, тож вибирай, хто тобі більше до вподоби: Кеа Нівен у Кінґз-Лінн чи Тім Ашкрофт у Колчестері.

— А Воллі Кард’ю?

— Він точно мінус, — відповів Страйк. — Воллі намагався виловити Аномію для «Розполовинення», тож це точно не він.

— А якщо він їм локшину на вуха вішав?

— Думаю, це все ж не він, — наполіг на своєму Страйк, який вже думав про неминучий дзвінок до Робін, який обіцяв виявитися найважчим, і погано сприйняв такий спротив. Він погано спав — дошкуляв і біль у куксі, і ґуля на потилиці, яка з’явилася після того, як Меделін штовхнула його на тротуар.

— А що малий Апкотт? — спитала Мідж.

— Я не пам’ятаю, коли ми його викреслили, — зізнався Страйк, який не встиг дійти до цього у досьє справи.

— Після Комікону, бо коли Барклей подзвонив мені та сказав не приймати в нього зміну, я саме читала про стрибок Робін на рейки, — Чорт, — лайнувся Страйк. — Гаразд, їдь до Гемпстеду, якщо хочеш. Мені байдуже, я просто хочу, щоб ми сьогодні стежили за підозрюваними.

— А Філіп Ормонд? Ми так і не викреслили його зі списку підозрюваних. Навіть не стежили за ним.

— Він не відповідає нашому профілю.

— Відповідає, і навіть краще за малого Апкотта. Він учитель інформатики.

— Аномія з’явився раніше, ніж Ормонд познайомився з Еді. Звідки б він тоді брав особисті дані про неї?

— У мене в Манчестері була справа, коли чоловік завів три фейкові акаунти на фейсбуці та почав задовбувати дружину. Цькував її, діставав, хотів дізнатися, чи вона не зраджує...

Страйк не став переривати історію з поліційного життя Мідж, але майже не слухав її. Коли вона нарешті замовкла, він сказав:

— Слухай, у нас не вистачає людей. Мені треба, щоб за кимсь стежили, тож вибирай: Тім Ашкрофт, Кеа Нівен чи Ґус Апкотт.

Мідж вибрала Ґуса (Страйк був певен, що вона просто не хоче їхати до Кінґз-Лінн чи Колчестера) і поклала слухавку.

Страйк приготував собі чай, дуже міцний та солодкий, а тоді набрав Барклея і спитав, чи може той злітати до Шотландії, знайти Ніколь Кристал і поговорити з нею.

— Я тобі пришлю фото. Вона навчається у Школі мистецтв Ґлазґо, але семестр закінчився, тож вона мала повернутися до батьків у Бірсден, це в...

— Та знаю я, де то, — перебив його Барклей. — Там крутелики живуть. Я її маю спитати, чи вона знає Аномію?

— Так, але треба діяти обережно. Її хлопця з інтернету вбили, вона майже напевно про це знає і, мабуть, перелякана. Скажи, що нам відомо, що вона Паперовобіла з «Гри Дрека», запевни, що вона ні в чому не винна, а тоді дізнайся все, що зможеш.

На велике полегшення Страйка, Барклей погодився на все без жодних скарг.

Тоді Страйк налаштувався тримати удар і набрав Робін.

— Привіт, — негайно відповіла вона. Голос був холодний. — Я читала твій лист.

Страйк написав їй о першій ночі, коли зміг видертися на третій поверх і потрапити до квартири. Там він скинув взуття, штани і протез та оглянув куксу, яка почала спазмувати, щойно він її підняв. У місці, де ногу протяв каблук Меделін, була болюча червона відзнака, підколінне сухожилля пекло, коліно набрякло, а кінець кукси був запалений, через що Страйк дійшов кількох невтішних висновків.

По-перше — хай навіть лячно, що консультація та лікування зроблять його непридатним для роботи — настав час звернутися до лікарів. По-друге, оскільки у наступні кілька днів супроводжувати Робін він не зможе, а всі підрядники зайняті (Дев ходив по барах та ресторанах за матір’ю Спритника, сподіваючись завести розмову про Фаберже та античні скарби), Страйк хотів убезпечити її.

— Тобто ми домовилися? — спитав Страйк, а м’язи кукси знову засмикалися, хай навіть він тримав її піднятою. — Ти далі займаєшся Учнем Лепіна...

— Хоч ти вважаєш це марнуванням часу, — нагадала Робін.

— Та ні, я погодився, що це треба зробити.

— Страйку, я все бачу, — відповіла Робін. — Я не дурна. Ми маємо стежити за купою підозрюваних, але ти хочеш, щоб я сиділа в готелі й копирсалася в твіттері.

— Тобі погрожували смертю, — нагадав Страйк, починаючи втрачати терпіння. — їм відома твоя адреса, вони знають, як ти виглядаєш, вони написали твоє ім’я на пакунку з бомбою поруч із моїм.

— А чого тоді ти не ховаєшся у цьому чортовому...

— Бо мені треба в лікарню.

— Що? — різко спитала Робін. — Нащо? Що сталося?

— Сталося, що мені ногу відірвало, — відповів Страйк.

— Трясця, все настільки погано? Тоді, може, я...

— Ні, ти зі мною не поїдеш, — відповів Страйк, ледь утримуючись від крику. — Будь ласка, ти можеш просто лишатися на місці, щоб я мав на один привід для тривоги менше?

— Гаразд, — огризнулася Робін, але по короткій паузі додала: — Ти тільки мені подзвони, коли зможеш, і скажи, як ти, добре?

Страйк пообіцяв це зробити, поклав слухавку, а тоді, хапаючись за спинки стільців та комод, пострибав до спальні одягатися.

Не сподіваючись потрапити до свого лікаря так швидко, Страйк вирішив поїхати до відділення невідкладної допомоги та посидіти в черзі. Він планував сказати, що напередодні упав і сильно забився — що, звісно, було чистою правдою, якщо не уточнювати, що мучився він і до падіння, а дійшов до такого життя через те, що місяцями не дбав про куксу належним чином. Понад сумнів, лікар і так все зрозуміє, але байдуже: Страйк просто хотів отримати великий флакон потужного рецептурного знеболювального, щоб на ньому працювати далі.

За п’ятдесят хвилин він їхав у таксі (поруч стояли милиці, холошу штанів Страйк підколов), коли задзвонив телефон.

— Страйк.

— Алло, — промовив хрипкий чоловічий голос крізь потріскування поміх. — Це Ґрант Ледвелл.

— А, Гранте, — озвався Страйк, — дякую, що передзвонили. Хотів спитати, чи можемо ми поговорити віч-на-віч? Щоб я вас ввів у курс останніх новин? — додав він, покрививши душею.

— Чудово, — з ентузіазмом відгукнувся Ґрант. — Я наразі в Омані, але в понеділок повернуся. Зустріч краще призначити на вечір. О дев’ятій ще не буде надто пізно? Зможете приїхати до нас?

Страйк, який дуже хотів поговорити з Ледвеллами у них вдома, запевнив, що час та місце йому ідеально підходять.

— Чудово, бо Гізер мене не відпустить кудись одразу після Оману, а новини про Аномію почути хоче. Дуже їй не сподобалося, що я отак полетів та залишив її саму вдома.

Ґрант назвав Страйкові адресу на Баттлдін-Роуд, Страйк йому подякував, і на цьому розмова завершилася.

У повній відповідності до його очікувань у відділенні невідкладної допомоги при шпиталі Святої Марії було велелюдно. Діти горлали у матерів на колінах, літні люди чекали на свою чергу у стражденному мовчанні. Молода жінка скрутилася на стільці, схопившись за живіт, а в кінці коридору лаявся та скрикував неохайний білий молодик, чиє волосся спадало тьмяними дредами. Звісно ж, вільні місця були тільки поруч із ним.

Гойдаючись на милицях, Страйк підійшов до реєстратури, назвав свої дані змученій молодій жінці та рушив до вільного місця біля молодика. Той все зойкав, і Страйк вирішив, що він або має серйозний психічний розлад, або під наркотою — а може, все разом.

— Так і зроби, курво! Так і зроби! — гукав молодик у простір перед собою. Страйк усівся через одне місце від нього і вдихнув гострий сморід застарілої сечі й немитого тіла. Оперши милиці на сусідній стілець, він дістав телефон (просто щоб не зустрічатися поглядом із сусідом) і відкрив твіттер.

Кілька хвилин тому Аномія твітнув цитату.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

«А до зрадників вчився ненависті я, і з пороків усіх мені найогидніша зрада» — Есхіл [11]

1.18 пп 11 черв. 2015

-------------------------------

Відповіді на твіт швидко прибували, і Страйк раз у раз оновлював сторінку.

-------------------------------

Енді Редді @ydderidna

У відповідь @AnomieGamemaster

Що, Ґрант Ледвелл геть спродався маверикам?

#ЧЧСрозпилбабосів #СерцикСерцеНеЛюдина

-------------------------------

Люсі Ешлі @juiceeluce

У відповідь @AnomieGamemaster

О боже, невже Джош погодився змінити Серцика?

#СерцикСерцеНеЛюдина

-------------------------------

Спуні-Муні @monyspoons

У відповідь @AnomieGamemaster

О ні, якщо Джош на це пішов...

#СерцикСерцеНеЛюдина

-------------------------------

Чудово розуміючи, що він, можливо, нічим не кращий за розлючених фанів з їхніми поспішними висновками, Страйк подумав, що Аноміїні натяки на зраду можуть бути пов’язані з Ясмін, яка виконала пораду Страйка і покинула гру. Але якщо Аномія просторікує про зраду через Ясмін, виходить, що спершу вона зайшла у гру і повідомила йому, що йде. Чистий ідіотизм, але Страйк і не був у захваті від розумових здібностей Ясмін. Він навіть не був певен, чи стало їй клепки не розповідати про його останній візит до оселі її батьків.

— Та, бляха, відчепися! — вигукнув Страйків сусід, який, вочевидь, сперечався з невидимим супротивником.

Якщо Ясмін і справді повернулася до гри, щоб сповістити про свій вихід, міркував Страйк, і справді розповіла Аномії про детектива, який її аж так налякав, тоді цілком може бути, що дзвінок в офіс, перенаправлений на телефон Робін, ніяк не пов’язаний із «Розполовиненням». Цей дзвінок цілком могла зробити людина, яка, на думку Страйка, протяла серце Еді Ледвелл та перерізала горлянку Вікасові Бхардваджу, яка лишила Джоша Блея частково паралізованим, а Оліверу Пічу завдала серйозної травми мозку.

Ці думки миготіли у Страйка в голові, а тим часом Аномія викотив новий твіт.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

«Воістину, слід прощати своїх ворогів — та лиш після того, як їх повісять».

Гайнріх Гейне

-------------------------------

Тепер спливла інша частина фанбази Аномії. Ніби акули, вони кружляли навколо молодих жінок, які зреагували на попередній твіт.

-------------------------------

Винищувач СЖВ @Br0ken729

У відповідь @AnomieGamemaster

-------------------------------

Юліус @i_am_evola

У відповідь @AnomieGamemaster

Повісь сучар над ліжком, ніби мобілі 😂

Перед сном милуйся, як вони гниють

-------------------------------

Арлена @queenarleene

У відповідь @i_am_evola @AnomieGamemaster

Такі, як ти та Воллі Кард’ю, псують репутацію фандому, Аномія не має на увазі буквально повісити

-------------------------------

Учень Лепіна @LepinesD1sciple

У відповідь @queenarleene @i_am_evola @AnomieGamemaster

Бовкнула потворна п****а, з якої буде класний мобіль

-------------------------------

— Містере Томпсон! — гукнув далекий голос. Страйк звів очі: по його неохайного сусіда прийшли двоє санітарів, щоб забрати його на огляд і, понад сумнів, упевнитись, що все минеться без ексцесів. Молодик слухняно підвівся і пішов, і хоч на ногах він тримався погано, обійшлося лише вигуком:

— Ви всі психи довбані!

Приймальнею прокотилися слабкі смішки: тепер молодиком опікувалися чоловіки у блакитних одностроях. З полегшенням зітхнувши — сморід пішов разом із власником — Страйк знову зазирнув у твіттер і виявив, що Аномія твітнув утретє, а тоді вчетверте.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

Тип героя, любого для натовпу, завжди наслідуватиме Цезаря.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

У відповідь @AnomieGamemaster

Його плюмаж принаджує юрбу, його влада приголомшує її, а його меч вселяє страх.

-------------------------------

Страйк дуже зацікавився цим раптовим вибухом красномовного цитування з боку Аномії, але геть не здивувався тому, що останні твіти спричинили сум’яття у лавах його підписників.

-------------------------------

Місіс Серцик @carlywhistler_*

У відповідь @AnomieGamemaster

Ти про Серцика? Що це все означає?

-------------------------------

Баз Тайлер @BzTyl95

У відповідь @AnomieGamemaster

Друже, в тебе все нормально?

-------------------------------

Винищувач СЖВ @Br0ken729

У відповідь @AnomieGamemaster

Тебе хакнули чи що?

-------------------------------

Учень Лепіна @Lep1nesDisciple

У відповідь @Br0ken729 @AnomieGamemaster

Ні, довбню, його не хакнули, невже не зрозуміло, про що мова

-------------------------------

Учень Лепіна @Lep1nesDisciple

У відповідь @Br0ken729 @AnomieGamemaster

Якого *** ви всі такі тупоголові?

-------------------------------

Мобільний задзвонив. Страйк побачив домашній номер Пат і негайно відповів.

— Добридень, що сталося?

Пат хотіла поговорити про привіз нових меблів до офісу і обговорити графіки. Страйк постарався відповісти на всі питання, водночас дослухаючись, чи не покличе його лікар.

— ...і я обіцяв Мідж довгі вихідні, — додав Страйк, — тож це теж десь відмітьте.

— Зроблено, — відповіла Пат шорстким басом. — Ще за ранок було кілька скинутих дзвінків з одного номера, всі через офіс.

— Справді? — зацікавився Страйк, шукаючи ручку. — Продиктуйте номер.

Пат продиктувала. Страйк записав цифри: мобільний, чий — він не знав.

— І щоразу клали слухавку, щойно ви відповідали?

— На другий раз трошки посопіли, — сказала Пат.

— То чоловік чи жінка?

— Не знаю, людина просто сопіла.

— Гаразд, наберіть мене, якщо знову подзвонить, — попросив Страйк.

— І обов’язково замкніться.

Щойно він сховав телефон, його покликали.

— Кемерон Страйк?

— Це я! — гукнув Страйк вдалину приміщення до коротко підстриженої сивої жінки у лікарському однострої та з планшетом у руках.

За десять хвилин він сидів на лікарняному ліжку, схований від решти палати круговою шторою, штани й милиці були на стільці поруч, а сива лікарка уважно оглянула його куксу, а тоді здорову ногу. Страйк устиг забути, які ці медики доскіпливі. Він просто хотів отримати знеболювальне.

— І ви упали на спину? — уточнила лікарка, крізь окуляри дивлячись на подразнений кінець кукси.

— Так, — відповів Страйк.

— Можете підняти ногу?

Страйк спробував, зойкнув від болю і опустив ногу.

Щойно кукса торкнулася ліжка, її знову почали смикати спазми.

— Це траплялося раніше? — поцікавилася лікарка, стежачи за мимовільними рухами кукси.

— Іноді, — відповів Страйк, знов обливаючись потом.

— Наскільки часто?

— Останні пару тижнів час до часу буває. У мене були такі спазми одразу після ампутації, але за кілька місяців вони припинилися.

— Коли була ампутація?

— Шість... ні, сім років тому.

— Досить незвично, що міоклонія повернулася за сім років, — відзначила лікарка. Вона обійшла ліжко.

— А що це у вас за відзнака на нозі? — спитала вона, показуючи на червоний слід від сталевої набійки на підборі Меделін. — Це теж через падіння?

— Мабуть, — збрехав Страйк.

Його нога досі смикалася, але лікарка дивилася Страйкові в обличчя.

— Ви знаєте, що у вас сіпавка?

— Що?

— У вас сіпається права половина обличчя.

— То я від болю кривлюся, — припустив Страйк.

Він почав перейматися, що треба буде робити купу непотрібних аналізів, чи — ще гірше — ночувати у шпиталі.

— Добре, тепер я підніму вашу ногу. Якщо буде боляче, кажіть.

— Боляче, — сказав Страйк, хоча лікарка ледь-ледь припиняла його куксу над ліжком.

— У вас перенапружені м’язи. Зараз я пропальпую підколінне сухожилля. Кажіть, якщо...

— Так, — крізь зціплені зуби сказав Страйк, — боляче.

— Добре, — кивнула лікарка, обережно опускаючи куксу на ліжко (та продовжила смикатися), — треба зробити УЗД. На коліні сильний набряк, і я хочу зрозуміти, яка ситуація з підколінним сухожиллям.

— Його я вже рвав, — сказав Страйк. — Цього разу просто потягнув. Я просто хотів би отримати знеболювальне...

— Мене непокоять ці спазми, — відповіла лікарка, знов уважно роздивляючись його обличчя. — Також я хочу взяти аналіз крові та запросити колегу вас оглянути. Я за мить повернуся.

— А нащо робити аналіз крові? — спитав Страйк.

— Щоб виключити приховані проблеми. Наприклад, дефіцит кальцію.

Лікарка зникла за шторою, запнувши її по собі, а Страйк торкнувся пальцями обличчя, намагаючись зрозуміти, чи справді у нього сіпавка, але нічого не намацав. Він сидів у трусах на ліжку, ненавидячи лікарняне оточення та відчуття вразливості й залежності, яке завжди вселяли в нього шпиталі, коли почулося дзижчання мобільного. Страйк спустив ноги з ліжка, підтягнув до себе плащ зі спинки стільця, видобув із кишені телефон і побачив довге повідомлення від Меделін, яке починалося словами:

Корме, пробач, будь ласка, я була п’яна і перетнулася з Шарлоттою, і

Страйк видалив повідомлення, не читаючи, і заблокував номер. І в цей момент вперше відчув, як сіпається правий кут рота. Рух був ледь помітний, але вловимий.

Він тільки повернув ноги на ліжко, коли прийшла середніх літ медсестра взяти аналіз крові.

— Сорочку краще зняти, — порадила вона. — Навряд чи вийде так високо закасати рукав.

Обурено подумавши, що без сорочки аж ніяк не краще, Страйк, тим не менш, її зняв. Медсестра затягнула турнікет йому на правому плечі, ввела у вену голку і набрала повний шприц крові, а мобільний тим часом знову завібрував.

— Зараз ще не можна відповідати, — попередила медсестра, бо Страйк глянув у бік телефона.

Коли вона, націдивши зі Страйка два шприці крові, пішла, він натягнув сорочку, тоді взяв телефон і побачив, що написала Мідж, додавши до повідомлення відеозапис.

Поки бачила Ґуса Апкотта один раз. Ми знаємо оце дебеле чудо?

Страйк відкрив відео і побачив впізнавану постать Нільса де Йонґа, який крокував вулицею, де мешкали Апкотти, з картонною коробкою під пахвою та мобільним телефоном у вільному ручиську. Він був у старих шортах із кишенями, м’ятій сорочці та сандалях, біляве волосся спадало на дивне обличчя, схоже на грецьку театральну маску, і здавалося, що Нільс із головою занурений у те, що діється в його телефоні. Зупинившись неподалік від будинку Апкоттів, він поставив коробку на тротуар, щось набрав, тоді знову взяв коробку і рушив до дверей. Нільс постукав у двері, двері прочинилися, і всередині майнуло обличчя Ґуса. Він впустив Нільса, обоє зникли в будинку. На цьому відео скінчилися.

Нільс де Йонґ, — написав Страйк у відповідь. — Власник мистецької резиденції Норт-Ґров. Мабуть, приніс Каті якісь речі.

Щойно він відправив повідомлення, як штору відсунув чорношкірий медбрат. Страйк не без остраху побачив, що він прикотив візок.

— УЗД? — спитав медбрат із сильним бразильським акцентом. Страйку раптом стало цікаво, що буде, якщо відповісти: «Дякую, в мене вже є».

— Я здатен ходити.

— Вибачте, але лікарка хоче, щоб ви сіли сюди, — усміхнувся медбрат, плескаючи по спинці візка. — Можете взяти ковдру.

Тож Страйк виїхав із палати з мобільним у руці та тонкою ковдрою на колінах, яка прикривала голі ноги та труси: поранений представник людського роду, якого проти волі везуть на огляд, якого він зовсім не бажає.

Дотик головки зонда до ноги був крижаним, до підколінного сухожилля — болючим. Обличчя лікаря, який дивився на монітор біля ліжка, було безпристрасним, поки Страйків мобільний не завібрував знову — тоді лікар роздратовано озирнувся на телефон, а потім знову звів очі до монітора. За кілька хвилин повернулася сива лікарка, яка почала притишену розмову з колегою так, ніби Страйка тут взагалі не було.

— Сильне запалення, — прокоментував УЗДист, торкаючись зондом Страйкового коліна.

— Сухожилля розірвані?

— Можливо, є невеликий надрив...

Знову болючий доторк до задньої поверхні стегна.

— А тут другий ступінь... може, і третій.

Лікар сильніше притиснув зонд йому до кукси, і Страйк, щоб відволіктися від болю, уявив, як дає йому кулаком в потилицю.

— Але не бачу нічого, що могло спричинити міоколонію. М’язи дуже перенапружені...

Медбрат-бразилець привіз Страйка до палати, допоміг пересісти на ліжко, сказав, що лікарка скоро повернеться, і залишив його самого за круговою шторою.

Страйк прочитав останнє повідомлення — воно було від Робін.

Як справи? Що там нога?

Ще чекаю, що мені скажуть, — відповів Страйк.

Аномія в твіттері дуже дивно поводиться

Ага, я теж помітив

Штора навколо Страйкового ліжка знову відсунулася, і зайшла третя медсестра: невисока, огрядна, на вигляд латинського походження.

— Лікарка трохи затримається. Хочете чаю?

— Мені просто треба знеболювальне, — відповів Страйк, якому зовсім не хотілося обтяжувати державну систему охорони здоров’я та затурканих лікарів, а пропозиція чаю здалася відверто зловісною, бо натякала, що він тут надовго. Але медсестра дивилася на нього, чекаючи на відповідь, тож Страйк сказав:

— Від чаю не відмовлюся, дякую.

— Молоко, цукор?

— Все, будь ласка.

«І ще ко-кодамолу вкиньте».

Страйк відкинувся на подушку і втупив у знову запнуту штору похмурий погляд. Навколо ходили люди. Щось дзвеніло. Десь вдалині плакала дитина. Мобільний знову завібрував: ще одне повідомлення від Робін.

Якщо хочеш подивитися на справжнє лицемірство, глянь останні твіти від Тіма Ашкрофта. У нього на сторінці, не в «Пера правосуддя»

Тож Страйк відкрив твіттер і зайшов на сторінку Тіма. Годину тому той твітнув посилання на статтю у «Дейлі мейл» і додав від себе таке:

-------------------------------

Тім Ашкрофт @TheWormTurning

Як близький друг Еді Ледвелл і як людина, яка працює зі школярами та опікується їхньою безпекою, я просто в шоці www.DailyMail/ParentsDisgustedAs ...

3.10 пп 11 черв. 2015

-------------------------------

Страйк відкрив посилання і побачив такий заголовок:

Батьки обурені: учитель, затриманий за підозрою у вбивстві, залишається на роботі

Страйк проглянув статтю. Як він і очікував, йшлося про Філіпа Ормонда, якого відсторонили від роботи на час розслідування шкільної комісії. У статті стверджували, що Ормонд — неприємний і непопулярний викладач, і не писали хіба що, ніби він зарізав свою дівчину і покалічив її колишнього коханця. Велика увага приділялася коментарям матері школярки, яку Ормонд змусив збрехати, коли залишив її саму і пішов по сліду телефона Еді.

«Він погрожував Софі, щоб змусити брехати. Вона так злякалася, що нічого не казала. А тоді прийшла до мене в сльозах, бо дізналася, що його дівчину убили в той самий день, і все мені розповіла. Я негайно подзвонила в поліцію. Мені байдуже, в чому його там звинуватили чи ні, — це не має значення. Він змусив чотирнадцятирічну дитину збрехати і, як на мене, за таке мусять виганяти з роботи в школі».

Страйк повернувся у твіттер. Він побачив, що Тім не обмежився своїм первинним коментарем і додав ще кілька ремарок.

-------------------------------

Тім Ашкрофт @TheWormTurning

(Перепрошую за посилання на це фашистське гівновидання, але батьки, вочевидь, надали коментар їм, тож інформація є тільки там)

-------------------------------

Тім Ашкрофт @TheWormTurning

Суть у тому, що не можна просити чотирнадцятирічну дитину брехати для вчителя. Цій людині не можна працювати з дітьми та підлітками.

-------------------------------

Енді Редді @ydderidna

У відповідь @TheWormTurning

Ти на стороні добра, Тіме

-------------------------------

Страйк відповів Робін:

Відмінний зразок демонстративної порядності від Ашкрофта. Педофіл 101

Медсестра повернулася з чашкою, у якій молока було більше, ніж чаю. Страйк подякував, аж тут його кукса знову заходилася стрибати. Він випрямив спину і притиснув стегно правою рукою, щоб не смикалося, не пручалося, не виказало його, не дало добросердним медикам приводу проводити ще якісь огляди, затримуючи його тут.

— Все добре? — спитала медсестра, помітивши, як він тисне на ногу.

— Все гаразд, — запевнив Страйк, добре відчуваючи, як сіпається права щока.

Медсестра пішла. Мобільний завібрував: знову Робін.

І ми пропустили вчорашній скандал навколо Кеа Нівен. Пошукай #НахрінКеаНівен

Страйк так і зробив.

Невеликий твіттерський шторм закрутився навколо Кеа близько опівночі. Його спровокував арешт Воллі Кард ю, який, вочевидь, активно обговорювали у соцмережах. Ліваки, які завжди його зневажали, з нетерпінням чекали суду та ув’язнення, а давні захисники Воллі наполягали, що сталася прикра помилка, і Воллі не міг бути членом терористичного угруповання. Ця битва породила гештеги #СвободуВоллі та #ТюремнеПечивко, і у розпал фурору хтось витягнув на світло старі твіти Воллі та Кеа, з яких випливало, що вони були знайомі і навіть мали стосунки. Дуже скоро знайшли пост Кеа з тумблеру від 2010 року («Всі мої друзі кажуть, що забутися сексом з його найкращим другом — не відповідь. Що ж, як на мене, все залежить від того, яким було питання») і теж принесли його в твіттер, після чого фандом «Чорнильно-чорного серця» накинувся на Кеа із затятістю голодного алігатора.

-------------------------------

Чорнильне Серце Ліззі @inkylizy00

ОБОЖЕ гляньте, Кеа Нівен та нацик Воллі Кард’ю що... злягалися?

-------------------------------

Воллі К @walCard3w

У відповідь @notaparrottho

Класно виглядаєш

-------------------------------

Спуні Кеа @notaparrottho

У відповідь @WalCard3w

І ти <3

10.37 пп 10 черв. 2015

-------------------------------

Лорен @l°rygill

У відповідь @inkylizy00

Ого. Я завжди її підтримувала, але якщо це правда...

-------------------------------

Спуні-Муні @monyspoons

У відповідь @paperwhiteghost @inkylizy00 @l°rygill

Спиш із фашистами — сама фашистка. Крапка.

#НахрінКеаНівен

-------------------------------

Джонні Б @jbaldw1n1>>

У відповідь @monyspoons @paperwhiteghost @inkylizy00 @l°rygill

Воллі взув китиху #СвободуВоллі

-------------------------------

Прутень Дрека @drekscokkk

У відповідь @dickymacD @marnieb89

:D:D:D:D:D:D:D:D:D:D

-------------------------------

Тут саме повернулася сива лікарка. Страйк не дуже уважно вислухав від неї те, що вже знав і так: коліно та задня поверхня стегна пошкоджені, треба відпочивати та набиратися терпіння.

— Вам слід звернутися до свого фахівця, але я раджу як мінімум не навантажувати ноги протягом чотирьох тижнів. Можливо, навіть шістьох.

— Протягом чотирьох тижнів? — перепитав Страйк, тепер зосередившись на розмові. Він розраховував, що йому скажуть поберегти ногу тиждень, а тиждень планував скоротити до трьох днів.

— У різних пацієнтів це по-різному, але ви високий чоловік, — пояснила лікарка. — Ваша кукса зазнає значного навантаження. Я дуже раджу звернутися до вашого фахівця для встановлення точнішого діагнозу. Тим часом відмовтеся від протеза, тримайте ногу піднятою, прикладайте холод до набряклих ділянок і не забувайте дбати про кінець кукси, бо подальше подразнення шкіри вам не треба.

Що стосується ваших спазмів, — провадила вона, — запалення та перенапруження м’язів могли спровокувати реакцію нервових закінчень, але точно можна буде сказати, коли будуть результати аналізу крові.

— А скоро вони будуть? — спитав Страйк, якому кортіло скоріше утекти зі шпиталю, поки в нього не встромили ще якісь голки чи зонди.

— Скоро, — запевнила лікарка. — Я повернуся, щойно їх отримаю.

Вона знову пішла, а Страйк лишився гадати, чи справді в нього може бути дефіцит кальцію. Але ж він їсть багато сиру і нічого останнім часом не ламав, коли падав: якщо кальцію в організмі не вистачає, хіба це не означає, що в нього крихкі кістки?

Ці думки потягнули за собою інші спогади: як він кілька років тому упав зі сходів, як підколінок підвів його під час переслідування підозрюваного, лишивши Страйка лежати на тротуарі. Страйк згадав, що харчується казна-чим, що зранку мучиться кашлем курця, що вчора він повз вулицею і підібрав недопалок, щоб докурити. Захотілося покликати лікарку і зізнатися: «Я знаю, чому це сталося. Я просто абсолютно про себе не дбаю. Запишіть це у лікарський висновок, і я піду собі».

Щоб відволіктися від докорів сумління, Страйк знову взяв мобільний і переглянув інші коментарі до скандалу з Кеа Нівен.

-------------------------------

Макс Р @mreger#5

У відповідь @drekscokkk @dickymacD @marnieb89

Хвойди СЖВ прикидаються, що хочуть пацифістів, але течуть тільки від справжніх чоловіків #НахрінКеаНівен

-------------------------------

Макс Р @mreger#5

У відповідь @drekscokkk @dickymacD @marnieb89

Вона лягла під Воллі, бо знала, що він убивця. Хвойди це люблять.

-------------------------------

Штора відсунулася: лікарка повернулась.

— Що ж, аналіз крові нормальний, це добре. Цілком може бути, — додала вона, — що ваші спазми мають психогенну природу.

— Тобто?

— Вони можуть бути спричинені психологічними факторами. Ви переживаєте нині сильний стрес?

— Не сильніший, ніж завжди, — відповів Страйк. — А знеболювальне випишете?

— Що ви приймали?

— Ібупрофен, але це зовсім не те, що рецептурка.

— Гаразд, я вам щось випишу, щоб ви протрималися наступний тиждень, але не думайте, що це заміна холоду і відпочинку, добре?

Коли лікарка пішла, Страйк почав надягати штани, і в голові у нього промайнули дві думки, що суперечили одна одній.

Раціональна частина розуму підказувала, що пошуки Аномії завершено — принаймні його агенція тут уже нічого не зробить. Коли старший партнер вийде з ладу мінімум на місяць на тлі нестачі персоналу, фізично неможливо буде виконати всю необхідну роботу.

Проте віра у себе (яку жінки Страйка часто вважали зверхністю) наполягала: це ще не кінець. Барклей ще нічого не повідомив про Паперовобілу, а ще є шанс, що розмова з Грантом Ледвеллом, якщо Страйк все зробить правильно, врешті-решт виведе їх на Аномію.