Чорнильно-чорне серце. Книга 6

98

Щириться убого

Кривий до кривого;

Не упустить свого

Лихий у лихого.

Крістіна Россетті,

«Гоблінський ярмарок»

Оскільки Страйк застряг на своєму горищі з прикладеним до кукси холодопакетом, він взявся сам шукати Маркуса Барретта в інтернеті. Від трамадолу досі хилило на сон, але він зумів знайти сторінку Барретта в інстаграмі: юнак користувався справжнім іменем та постив багато фотографій з репетицій і безліч селфі на тлі акторської академії. Барретт був вродливий, чорнявий і темноокий, а його риси яка-небудь романістка, либонь, назвала б точеними.

Страйк вирішив для початку поставитися до запевнень Ніколь у тому, що її колишній ніколи не виклав би її фото в інтернеті сам, скептично. Він багато років розслідував незугарні плоди розбитих стосунків, не кажучи вже про власний отруйний досвід численних розставань із Шарлоттою та свіжісінький потворний скандал із Меделін, тож не плекав ілюзій щодо того, як низько можуть падати ображені коханці, прагнучи завдати болю своїм кривдникам.

Та гортаючи світлини на Маркусовій сторінці, детектив виявив групове фото з минулого грудня, позначене тегами #святкуємо-Різдво, #стара_шкільна_банда та #школа_Феттс. На ньому були і Маркус, і Ніколь, тож Страйк мусив визнати, що колишня парочка тримається цілком дружньо: вони обіймали одне одного за плечі та усміхалися разом зі шкільними друзями.

Ба більше, як і казала Ніколь, Маркус знайшов собі нову дівчину. На сторінці було багато його фотографій у товаристві стрункої білявки — красуні, не гіршої за саму Ніколь — і, судячи з обіймів та цілунків на цих фото, пара відчувала щирий взаємний потяг. На багатьох світлинах була присутня і сестра Барретта, така сама чорнява та вродлива, як і брат. На одному з фото брат і сестра разом співали у караоке; теги тут були такі: #Timber, #Pitbull&Ke$ha, #убий_улюблену_пісню.

Звісно, інстаграм аж ніяк не мусить відбивати реальне життя людини, але було цілком очевидно, що Маркус Барретт має насичене соціальне життя, і хоч зіркою поки не став, чудово проводить час у Лондоні. На сторінці були численні фото компаній у пабах, ресторанах та на домашніх вечірках у квартирі, яка, судячи з доданих локацій, розташовувалася у фешенебельному Шордичі. Барретти, як і Кристали, вочевидь, не мали проблем із грошима: Маркус і Дарсі, ще такі юні, вже мали краще житло, ніж сам Страйк.

Втім, одне фото таки дало йому поживу для міркувань. У 2013 році (судячи з усього, скоро по розставанню з Ніколь) Маркус гуляв Гайґейтським цвинтарем і виставив фото похмурого себе у довгому чорному пальті серед урн, розбитих колон та скорботних янголів.

— Але він міг просто піти на екскурсію, — зауважив Страйк, розмовляючи з Робін по телефону ввечері в неділю. — Треба не забувати, що це популярна туристична місцина, а не тільки місце злочину.

— Але ж він досі не подзвонив? — спитала Робін, яка в халаті сиділа у готельному номері, який уже ненавиділа до печінок.

— Не подзвонив, — підтвердив Страйк. — Підозрюю, Ніколь в паніці набрала його, а тепер сім’я Барреттів так само в паніці вирішує, як діяти.

— Думаєш, він зв’яжеться з адвокатом?

— Навіть не сумніваюся, — відповів Страйк. — Батьки зазвичай не прагнуть, щоб ім’я їхнього сина спливало у справі про вбивство. Але я цілком певний, що це не він прикидався Ніколь у грі. Він вчиться повний день, а у вільний час вечіркує. Я спершу вирішив, що Ніколь просто наївна, але тепер схиляюся до її погляду на цю ситуацію. Вони і справді досі дружать. Порнопомсту в його виконанні взагалі не уявляю.

— То хто ж, на Бога, Паперовобіла?

— Я багато думав про це, — відповів Страйк, затягуючись вейпом. Він не курив, відколи їздив до лікарні, хоч досі мав у кишені плаща пачку «Бенсон-енд-Геджеса». — Дуже цікаво, що було першим: сама Ніколь чи її фотографія.

— Тобто хтось спершу міг заволодіти її фото, а вже тоді знайти в інтернеті, хто вона?

— Саме так, і нам точно відомо, що це можливо, бо ти ж змогла. Людина, яка вкрала її фото, мала готову роль, бо Ніколь викладає в інтернет багато інформації про своє життя. Тож якби Вікас захотів дізнатися про неї більше, одразу б дізнався — ось же вона, вчиться в мистецькому коледжі, живе у Ґлазґо, ось її фото...

— Все одно прикидатися нею було ризиковано, — відзначила Робін. — А якби Вікас захотів поспілкуватися з реальною Ніколь по телефону чи через відеозв’язок?

— Я і про це думав. Не знаю, чи ти звернула увагу, але його комп’ютер дуже адаптований. Він цілком міг мати проблеми з мовленням. Той, хто прикидався Паперовобілою, цілком міг бути в курсі цього і тому розраховував, що Вікас буде спілкуватися текстом в інтернеті.

— Боже, який жах, — заплющила очі Робін.

— Жах... і водночас геніальний хід. Паперовобіла запросто могла вимагати від Вікаса реальної зустрічі, знаючи, що він не погодиться. Абсолютно геніальна маніпуляція.

І це ще не все. Судячи з інстаграму, через квартиру Барреттів пройшла купа народу. Брат та сестра люблять компанію. Якщо Маркус синхронізує свої пристрої, фотографії Ніколь могли опинитися на них усіх, і котрийсь із пристроїв могли поцупити чи увімкнути без відома Маркуса. Я щойно гуглив, як хакнути чужу хмару. Це можна зробити навіть без знання пароля.

— Про сестру Маркуса щось знайшов?

— Я не маю її окремих акаунтів, тож не знаю, ким вона працює, але відзначив, що на фотографіях із вечірок не тільки молодь — там є і люди, яким по тридцять-сорок років.

— Гадаєш, то її колеги?

— Так, і з цього можна виснувати, що вона працює і теж не має багато вільного часу.

Страйк позіхнув. Дія трамадолу плюс проведені за роботою години навіювали сон.

— А в тебе які успіхи? — спитав він.

— Я закопалася в Учня Лепіна, — відповіла Робін, у якої від багатогодинного сидіння за екраном посохли та свербіли очі, — і уклала на нього велике досьє для тебе, а також звернула увагу на ще три акаунти. Пам’ятаєш Макса з твіттера, який пустив чутку, що Еді була секс-працівницею? Він ще намагався підкотити до мене з репліками від Коша.

— Мені вже всі ці тролі злилися в одну людину, — зізнався Страйк.

— Він ще в середу твітив, що убивця — Воллі.

— А, так, — відповів Страйк, — наче пригадую.

— Я ним зацікавилася, переглянула твіти і виявила, що це один із чотирьох акаунтів, які постійно слідують за Аномією. Це спершу не дуже помітно, але коли я зосередилася саме на них... словом, ці чотири акаунти узгоджуються між собою та з Аномією.

— Узгоджуються в якому сенсі? — спитав Страйк і потер очі, щоб прогнати сонливість.

— Наприклад, в такому: в 2011 році Учень Лепіна заявив, що Еді набрехала про смерть матері. Він процитував слова Еді з інтерв’ю, де та казала, що її мати була постійно «на речовинах», і заявив, що Еді збрехала, ніби її мати була наркоманкою. І буквально за хвилину Макс запостив некролог матері Еді, де було сказано, що вона померла від раку.

— Тобто він мав під рукою підготований некролог?

— Саме так. Аномія негайно перепостив і твіт Учня Лепіна з цитатою, і некролог зі сторінки Макса для своїх п’ятдесяти тисяч фоловерів, а одразу після того такий собі Джонні Б (він теж, до речі, заходив до мене з кошівськими репліками) виклав фото матері Еді, знущаючись із її зовнішності, а тоді доєднався Юліус, котрий «я є Евола», і заявив, що його друг чув, як Еді розповідала про маму-наркоманку, і це Аномія теж ретвітнув.

Ці троє все спланували так, щоб виставити її брехухою, — іншого адекватного пояснення таким збігам немає. Це все сталося буквально за кілька хвилин. І вони дуже постаралися, щоб знайти фото та некролог. Я спробувала зробити те саме, — ця інформація є в інтернеті, але нагуглити її дуже непросто.

Вони ще кілька разів проводили такі узгоджені напади, але це не все: вони також допомагають один одному пікапити дівчат репліками з Коша.

— Тобто? — спитав Страйк, марно намагаючись сконцентруватися.

— Учень Лепіна чи Юліус кажуть дівчині щось огидне, тоді заходять Макс Р чи Джонні Б і кажуть, що поскаржилися на них. Але це все підстава, ці хлопи всі друзі. Акаунти Учня Лепіна та Юліуса кілька разів призупиняли за домагання до дівчат, але вони щоразу поверталися.

— Тобто вони готові пожертвувати своїми обліковими записами, щоб їхні друзяки пробували Коша на дівчатах?

— Так. Вони діють як... навіть не знаю... команда на естафеті.

— Щось вказує на те, хто вони всі насправді?

— Ні. Всі локації приховані, жоден нічого не розповідає про своє реальне життя. І я через це все знову замислилася про Аномію, — додала Робін, відкидаючись на подушки та спиняючи погляд на темному екрані телевізора на стіні. — Я уявляла ображену самотню людину, але насправді Аномія здатен подобатися — хай навіть таким жахливим персонажам.

— Вікас Бхардвадж взагалі скидався на порядну людину, — мовив Страйк, — але знав, хто Аномія насправді, і підтримував із ним стосунки протягом тривалого часу.

Хвилину Страйк та Робін мовчали — вона так само дивилася на телевізор на стіні, а він курив електронку за кухонним столом і думав головним чином про свою утому.

— Нові меблі для офісу будуть завтра, так? — нарешті спитала Робін.

— Так, вдень мають привезти, — відповів Страйк. — А ввечері я зустрічаюся з Грантом Ледвеллом. Хотів попросити тебе відвезти мене до нього.

— Слава Богу! — з жаром озвалася Робін. — Я в цьому готелі скоро дахом поїду. Може, я б зайшла завтра до офісу, щоб допомогти з меблями, а тоді звідти й поїдемо?

Страйк вагався, тож вона додала:

— Слухай, якби «Розполовинення» знало, де я, вони б уже просто прийшли і постукали в двері, прикинувшись електриками чи ще кимсь. Я не думаю, що вони зважаться мене прирізати серед білого дня на людній вулиці за ті десять хвилин, поки я йтиму до офісу.

— Твоя правда, — зітхнув Страйк. — Приходь на другу.

Домовившись про це, партнери поклали слухавки. Страйк ще кілька хвилин сидів, виснажений та сонний, не маючи снаги докласти зусилля і дійти до ліжка. Поруч із ноутбуком перед ним лежав розкритий записник з електронною адресою Аномії, яку дала Ясмін, але Страйк досі не скористався нею. Аномія, на відміну від Ясмін, — розумна людина: вона (чи він) підозріливо поставиться до будь-яких контактів із незнайомцями.

Навколо клубочилася нікотинова пара, за вікном сходив місяць, а Страйк раптом задивився на реферат про битву при Нев-Шапель, який зробив його небіж Джек: він так і висів на дверцятах кухонної шафки.

Село Нев-Шапель відбили у німців ціною багатьох життів, і не лише тому, що британцям не вистачало куль, снарядів та нормальної комунікації, а й через те, що тисячі солдатів безтямно йшли на німців через колючий дріт, який оточував їхні позиції.

Трамадол навіював напівсновидський стан, і Страйк спробував уявити пошуки Аномії крізь призму військової справи. Недосяжну ціль оточував колючий дріт, який досі не вдалося перерізати: Вікас Бхардвадж зробив із гри неприступну фортецю, а в інших місцях Аномію прикривали анонімні тролі.

Який урок битви при Нев-Шапель? Такий, що спершу треба перерізати дріт, а тільки тоді наступати.

Страйк знову позіхнув і, не маючи сили продовжувати аналогію, наперед скривився і підвівся зі стільця.

Тим часом Робін у готелі вже лягла у ліжко, але мозок уперто відмовлявся розслабитися і продовжував бомбардувати її ідеями та дивними теоріями, ніби тасував колоду карт і показував їй то одну, то іншу. Хвилин двадцять Робін марно намагалася заснути, а тоді увімкнула нічник, сіла та розкрила записник на останній сторінці, куди вона занотувала юзернейми чотирьох облікових записів, які так прислужувалися Аномії та один одному.

Поміркувавши і все ще не маючи певності в своїх діях, Робін потягнулася по ручку на приліжковому столику і додала п’яте ім’я: «Золтан», перший друг Рейчел в інтернеті, який, на думку дівчини, потім завів інший акаунт під іменем... Як же його звали? Перед очима Робін чомусь спливав образ арлекіна.

Вона нахилилася по ноутбук, який заряджався на підлозі коло ліжка, відкрила його і загуглила слово «арлекін».

— Скарамуш, — вголос промовила вона, прочитавши статтю про персонажів італійської комедії дель арте. Скарамуш був блазнем: хитрим, хвалькуватим, але боягузливим. Дивне ім’я для того, хто зібрався розводити молодих жінок на секс. Досі не знаючи, що саме вона робить, Робін написала під іменем «Золтан» слово «Скарамуш», якусь мить дивилася на шість імен на сторінці, а тоді знову потягнулася по ноутбук.