Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

«НАЩАДОК БАБУРА»

Гафур Гулям був веселим оповідачем, любив вигадувати. Показуючи якось знайомому письменникові невеличкий кинджал, він сказав, що це кинджал Бабура.

Бабур, відомий узбецький поет, засновник династії правителів, жив у XVI ст.

Письменник вдав, ніби повірив вигадці Гафура, і по-діловому запитав:

— Яким чином потрапив кинджал до тебе?

— Цей кинджал — надбання нашої родини. Адже я нащадок Бабура.

— Отже, в твоїх жилах тече царська кров? Але ж ти писав, що походиш з рабів і недарма твоє прізвище — Гулям, що означає «раб».

Тоді Гафур засміявся і з лукавою радістю в очах сказав:

— Це я так писав, щоб критики до мене доброзичливіше ставилися.

РОЗПИШІТЬСЯ НА «ПОДАРУНКАХ»

Під час війни група узбецьких письменників і артистів поїхала з подарунками від своєї республіки на фронт.

На передовій дали святковий першотравневий концерт. Виступали на імпровізованій сцені — на кузові машини, яку задрапірували.

Поети читали вірші. Артисти співали й танцювали. В першому ряду сидів командир і чомусь весь час посміхався. Після концерту Гафур Гулям підійшов до нього і запитав:

— Що смішило вас?

Командир візьми та й відкинь драпіровку машини. Виявилося — борти були підперті мінами. Танцювали на мінах! Артистам стало не по собі. А командир дав їм крейду:

— Розпишіться на мінах! Від вашого імені пошлемо «подарунок» фашистам!