Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ДО БАГНЕТА — ПЕРО

У мирний час, задовго до Великої Вітчизняної війни, Вс. Вишневський брав участь у маневрах Балтійського військово-морського флоту. Коли на борт лінкора «Марат» прибув головнокомандуючий Військово-Морськими Силами, Вс. Вишневський стояв у строю штабних командирів. Відповідаючи на привітання головнокомандуючого, він відрапортував:

— Готовий служити пером і гвинтівкою!

ОКОПИ

На збори комісарів, політруків, секретарів партійних і комсомольських організацій Балтійського флоту запросили групу письменників на чолі з Вс. Вишневським. Коли йому надали слово, він заговорив не про літературу, як чекали, а про те, що на передньому краї погано викопані окопи.

— Це не окопи, а заздалегідь заготовлені могили для нас,— зробив висновок Всеволод Віталійович.

— Ви перебільшуєте! — почулися репліки.

— Ні! Ми, старі балтійці, розуміємося на цьому! — стояв на своєму воїн-драматург.

І він тут же пояснив, які окопи слід вирити.

— Правильно, товаришу бригадний комісар! — загудів зал.

Коли всі втихомирилися, Вишневський, добродушно усміхнувшись, сказав:

— А тепер поговоримо про літературу...

ПРИЙМАЙТЕ БЕЗ МЕНЕ

2 травня 1945 року було завершено розгром берлінського угруповання військ. Для військових кореспондентів «Правды» Вс. Вишневський влаштував у Штраусберзі, де перебував штаб фронту, скромний прийом, на якому після кількох палких слів про нашу велику перемогу заявив:

— Друзі, війна скінчилася. За кілька днів я вилітаю до Москви.

— Як, а капітуляція фашистської Німеччини? — здивувалися кореспонденти.— Підписання акту капітуляції вас хіба не цікавить?

— Приймайте без мене,— посміхаючись, промовив Вишневський.— Тепер мені над усе потрібна Батьківщина!