Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ВИЗНАННЯ

Чоботаря Андерсена знав увесь Копенгаген. Та хіба могло бути інакше: нові підметки потрібні і водовозові, і королеві.

— Гансе, — часто казав він синові, — якщо ти станеш чоботарем, тебе також знатиме все місто.

Але хлопчик замість того, щоб учитися ремеслу батька, годинами просиджував біля каналів і спостерігав, як по дзеркальній поверхні води пливуть відображення хмар.

— Нічого з нього путнього не вийде, — з сумом і гіркотою вирішив нарешті старий.

Коли чоботаря не стало, на його похорон прийшли всі мешканці вулиці. А коли помер син, Ганс-Крістіан, за труною уславленого казкаря йшли король і одинадцять принців. От тільки взуття вони мали, кажуть, стоптане: такого чудового чоботаря, як старий Андерсен, уже не було в Копенгагені.

КАЗКА ЗА КАЗКОЮ

Письменники-романтики за традицією використовували для казок фольклорні сюжети. Андерсен відходить від цієї вимоги і за основу бере або давній іспанський анекдот, або італійську пісеньку і т. п. Згодом він дає волю своїй фантазії і сам придумує казки.

У листі до товариша він писав:

«У мене багато матеріалу (для казок)... мені інколи здається, ніби кожна огорожа, кожна маленька квіточка до мене промовляє: «Поглянь на мене, і тобі відкриється історія мого життя!» І варто мені глянути, як про кожну з них у мене вже готове оповідання».

ЖИТТЯ І КАЗКА

Андерсен уміло використовував засоби сатири. Сміх був зброєю у його боротьбі проти корінних пороків суспільного чи побутового життя. І письменник пишався тим, що люди розуміли його твори. В одній із своїх книжок він писав:

«Кожну річ слід називати її справжнім іменем. І те, про що небезпечно говорити в дійсності, повинно бути хоча б у казці».

МАТИ І МАЧУХА

Андерсен по тривалому перебуванні в Італії збирався повертатися на батьківщину.

— Як можна, — запитав один із його італійських друзів, — залишати дивовижну країну, де золотіють помаранчі, задля похмурої, холодної і непривітної Данії!

— Хіба матір люблять тільки за її красу? — заперечив на те Андерсен.