Існує кілька легенд про перебування Езопа у філософа Ксанфа. Вражений мудрістю байкаря, Ксанф купив його на торгах. Запросивши якось гостей на бенкет, він наказав Езопові почастувати їх найкращими стравами.
Раб-мудрець купив кілька свинячих язиків і приготував їх.
— Чому ти приготував страви з язиків? — запитав Ксанф.
— А що може бути краще? — відповів той.— Адже язик єднає людей, він є ключем до знань, він вчить, переконує, наставляє.
Здивований Ксанф наказав Езопові приготувати наступного дня страву з найгірших продуктів, і знову Езоп почастував гостей свинячими язиками.
На запитання розгніваного Ксанфа він відповів:
— Але ж язик — найгірша у світі річ! Це причина усіх чвар, судових процесів, джерело воєн і міжусобиць.
Філософ Ксанф запросив до себе своїх учнів і послав Езопа, щоб той їх зустрів:
— Гляди лишень, щоб ніхто із сторонніх не прийшов, тільки вчені.
Езоп став біля воріт. Усіх, хто приходив, запитував:
— Чим собака водить?
Ті вважали, що Езоп з них знущається, і поверталися додому.
Тільки один із прибулих відповів на це запитання:
— Хвостом і вухами.
Його Езоп і впустив. Хазяїнові доповів:
— Прийшов один філософ, вчених більше не було.
Ксанф вирішив, що учні його обманули, але наступного ранку вони дорікали своєму вчителеві:
— Якщо ти хотів покепкувати, то не треба було для цього ставити на воротях Езопа.
Хазяїн покликав раба, і той у присутності учнів філософа все йому розповів.
Почули учні таку мову і вирішили, що Езоп мав рацію.
Разом з іншими рабами Езопові було наказано зробити кількаденний перехід.
Езоп звернувся до хазяїна з проханням дати йому легшу корзину, бо він значно поступається силою перед іншими рабами.
— Вибери собі сам! — сказав хазяїн.
Езоп узяв найбільшу корзину з хлібом. Товариші сміялися з нього: він ледве дійшов до місця ночівлі.
Але наступного ранку йому було значно легше нести свою ношу — раби повечеряли й поснідали кількома хлібинами.
До місця призначення Езоп йшов майже з порожньою корзиною.