Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ЯК ДІОГЕН

Микола Вороний, повернувшись з Варшави до Львова, перебував у поганому настрої. Знайомому пояснив:

— Ходжу, як Діоген, тільки без ліхтаря: шукаю людини, яка могла б мені сказати, чи існує тут якась робота, себто посада. Немає нічого гіршого, ніж думати сьогодні, що завтра треба їсти.

ПЕРЕКЛАД ОДНИМ МАХОМ

Микола Вороний продекламував свій переклад «Розбитої вази», попередивши, що він зроблений за варіантом Апухтіна.

Його питають:

— А чому ви не зробили перекладу з оригіналу? Ви ж знаєте французьку мову.

— Навіщо? Я одним махом переклав Сюллі-Прюдома й Апухтіна.

ВИСЛОВЛЮЙСЯ ГРАМОТНО

Деякий час Микола Вороний був викладачем риторики на юридичному факультеті підпільного українського університету у Львові.

Коли ж у друзів виникло питання, перед яким судом, коли і де зможуть слухачі поета виступати як адвокати, Вороний на це мав готову відповідь:

— Це не моє діло. Навіть коли ніде не будуть працювати — повинні вміти висловлювати свої думки грамотно.