Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ПОРЯТУНКУ НЕ БУЛО Б

Бальзак був непрактичною людиною. Його обманювали видавці, спритні пройдисвіти втягували в сумнівні операції, обіцяючи великі прибутки. В результаті, як правило, замість прибутків Бальзак втрачав гроші, які вкладав у чергову операцію. І тільки почуття гумору рятувало його від горя і відчаю.

Так, коли якийсь дуелянт розповідав у присутності Бальзака, що під час поєдинку його врятувало тільки те, що шпага супротивника наткнулась на дрібну монету в його нагрудній кишені, Бальзак сміючись зауважив:

— Якби я був на вашому місці, я б не врятувався!

РЕАЛЬНІ ЛЮДИ

Якось Бальзак звернувся до сестри:

— Знаєш, на кому одружується Фелікс де Ванденес? На мадемуазель де Гранвіль. Це вигідний шлюб, бо родина Гранвіль дуже багата, незважаючи на те, що має великі витрати, в які її затягла мадемуазель де Бельфей.

Йшлося про персонажів роману, який Бальзак тоді писав.

Іншим разом Бальзак нетерпляче слухав друга, що розповідав про хвороби родича. Врешті-решт письменник не витримав і зупинив його:

— Гаразд! Повернімося краще до дійсності — поговоримо про Євгенію Гранде!

ЧАС, ВТРАЧЕНИЙ НАЗАВЖДИ

Бальзак, повернувшись з побачення, скаржився знайомому літераторові Сандо:

— І понесли мене чорти на те побачення! Втрачено принаймні дві глави з роману, який я зараз пишу!

ЧОГО НЕ ІСНУВАЛО?

Один поет, нездара і песиміст, на якомусь з урочистих прийомів замучив Бальзака своїми теоріями:

— Світ спливає в безодню; мистецтво занепало; суспільство нічого нового не винайшло, крім того, що було за часів Гомера!

Заінтригований впертим мовчанням Бальзака, він запитав:

— Будь ласка, скажіть мені, чого, наприклад, не було 2000 років тому?

— Бальзака, — коротко відповів автор «Людської комедії».

КОМПЛІМЕНТ?

Бальзак був запрошений на вечірку з нагоди 50-річчя високопоставленої аристократки. Численні гості пошепки глузували з приводу того, що ювілярка применшує свій справжній вік, адже 50 їй минуло вже давненько.

Письменник, почувши ці розмови, підійшов до господині й, чемно вклонившись, тихенько промовив:

— Мадам, не вважайте це за тривіальний комплімент, але я мушу вам сказати відверто, що від одного свого 50-річчя до другого ви стаєте все молодшою й кращою!..

ЗАВАДИЛО ВИЗНАННЯ

Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував «шліфувати» свої твори навіть після набору.

Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:

— Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.

— Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? — запитав Гюго.

— На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.

ЗІПСОВАНИЙ ПРИМІРНИК

Після виходу в світ «Тридцятирічної жінки» Бальзак надіслав примірник цього твору знайомій дамі, зробивши на книжці власноручний напис.

Через деякий час, коли вже дружба письменника з цією дамою була порушена, Бальзак побачив той самий примірник свого твору на розкладці. Дізнавшись про ціну книжки, він запитав букініста, чому той продає її так дешево.

— Звичайно, книжку можна було б продати значно дорожче, — відповів букініст, — коли б якийсь дурень не надряпав на першій сторінці оцей напис..

НЕБЕЗПЕЧНА РЕКЛАМА

Бальзак, який завжди був у боргах, завинив чималі гроші й булочникові, що постачав йому свої вироби. Втративши надію одержати гроші, він прийшов до Бальзака з проханням:

— Пане Бальзак, за ті гроші, що ви мені завинили, напишіть хоч рекламу для мого підприємства!

Бальзак погодився і запропонував торговцю вивісити таку табличку:

«Наші вироби дуже любить і охоче купує сам великий Бальзак».

Трохи згодом булочник знову прийшов до Бальзака — цього разу зі скаргою:

Ваша реклама розорить мене!

Невже у вас перестали купувати булки? — здивувався Бальзак.

— Навпаки, купують більше, ніж будь-коли! Але покупці кажуть: те, що любить великий Бальзак, вони хочуть купувати так само, як і письменник, — у борг!

ГРАФОЛОГІЯ

Свого часу Бальзак цікавився графологією. Одного разу до нього прийшла літня вчителька і показала письменникові списаний старий аркуш з учнівського зошита.

— Скажіть, будь ласка, яка доля чекає цього учня?

— Він вам не родич?

— Ні.

— То скажу, це — лінивий учень. Він нічим не цікавиться. Пороху, на жаль, не винайде.

— Пане Бальзак, невже ви не впізнали своєї вчительки? Невже ви не впізнали свій почерк? Адже цей аркуш з вашого учнівського зошита.

ЖІНОЧЕ СЕРЦЕ

У товаристві, де був Бальзак, зайшла мова про таємниці жіночого серця.

— Дивовижно, як ви можете заглянути в найпотаємніші куточки нашого серця, — сказала одна з дам.

— Так, я можу з першого погляду дізнатись про життєвий шлях будь-якої жінки. Хочете, я розповім вам вашу історію?

Дама почервоніла і прошепотіла:

— Та вже розповідайте, тільки тихо.