Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

МРІЙНИК

Народний артист СРСР М. Болдуман згадує, як він став професійним актором і, прибувши на гастролі до Харкова, зустрівся там з Ю. Смоличем.

Прийшов до Смолича на квартиру, а той лежить на тахті, дивиться на стелю, а стеля — вся розписана.

— Юрку, що це?

— А знаєш, ліньки мені за підручником кудись щоразу лізти, от я і попросив намалювати на стелі дві півкулі з усіма містами. Крупним планом. Лежу і подумки мандрую.

ПОРУЧ НА ЖИТТЄВИХ ШЛЯХАХ

Якось у товаристві письменників зайшла мова про їхні взаємовідносини з читачами. Йшлося й про те, чи догоджати читачеві. З цього приводу Ю. Смолич сказав:

— Читачеві догоджати — найбільша вада письменника. Бути з ним поруч на життєвих шляхах — у цьому справжній наш успіх.

НЕЗАСМУЧЕНА РАДІСТЬ

Письменники Максим Рильський і Юрій Смолич подорожували по Україні. Завітали й до Умані — рідного міста Смолича. Чергова готелю незадоволено глянула на них — зачиталася, а тут перебивають...

«Зустріч була непривітна,— розповідав Максим Рильський.— Чергова могла б нас засмутити, коли б... книжка, яку читала та скромна працівниця, не була одним із романів Смолича».