Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ЧИТАЙТЕ ЩЕ

Видатний американський письменник XX століття Уїльям Фолкнер навіть у Сполучених Штатах вважався «важким» для сприймання. Один журналіст, беручи інтерв'ю у Фолкнера, запитав:

— Дехто стверджує, що ваші твори залишаються незрозумілими навіть після того, як їх прочитати два-три рази. Що б ви їм порадили?

Фолкнер відповів:

— Прочитати вчетверте.

ДАВНО ОЦІНЕНІ ЛЮДСТВОМ

На одній із зустрічей з читачами Фолкнер розповідав, що він не завжди стежить за сучасною літературою, зате охоче перечитує твори, давно оцінені людством. Його попросили назвати ці книжки. Письменник погодився:

— Майже щороку я перечитую «Дон Кіхота», «Мадам Боварі», «Братів Карамазових». Раз на десять чи п'ятнадцять років перечитую Старий завіт. У мене є весь Шекспір в одному томі; він завжди при мені, і я щоразу заглядаю у нього. Люблю Діккенса і Конрада.

ФОРМУЛА ДОСКОНАЛОСТІ

— Чи є яка-небудь формула, завдяки якій можна стати романістом? — запитали Фолкнера.

Письменник відповів:

— 99 процентів таланту, 99 процентів дисципліни, 99 процентів праці.

ВИГІДНЕ ЗАНЯТТЯ

1949 року У. Фолкнер одержав Нобелівську премію. На прес-конференції лауреат змушений був відповідати на численні запитання кореспондентів.

— Чим ви тепер займаєтесь? — запитав його один репортер.

— Ріжу дрова,— під гучний сміх присутніх відповів письменник.

Після того як газета надрукувала цю відповідь, Фолкнер отримав такого листа:

«Я прочитав у газеті, що ви за різання дров одержали тридцять тисяч доларів. Давайте різати удвох — я маю у цій справі неабиякий досвід...»

ВИЗНАННЯ

У. Фолкнер якось розповів, що його більше, ніж Нобелівська премія, вразило визнання одного шотландця:

«Містере Фолкнер, мені так сподобався ваш роман, що я замалим не купив його».

ГУМАНІСТ

— Містере Фолкнер, кажуть, ви не визнаєте так званих літературних угруповань. Як вас тільки не називали: натуралістом, традиціоналістом, символістом і т. д. Цікаво, як ви вважаєте, до якої школи ви належите?

— Я сказав би так, і, сподіваюсь, що це правда: єдина школа, до якої я належу і хочу належати,— це школа гуманістів.