Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ПРАВДА БЛОКА

Олександр Блок ще замолоду взяв собі за правило говорити правду, про що записав і в щоденник.

Сучасники згадують, що поет завжди дотримувався цього правила.

Розпещений успіхом, Леонід Андрєєв домагався у нього відгуку на свою нову п'єсу. Блок сказав коротко: «Мені не подобається». А. Андрєєв був приголомшений такою відповіддю, а поет помовчав і додав:

— Дуже не подобається.

ТАЛАНТ І ГЕНІАЛЬНІСТЬ

У розмові з Маяковським Блок якось зауважив: «Ми були дуже талановиті, але ми не генії».

Та після того, як 29 січня 1918 року Блок закінчив поему «Дванадцять», у щоденник він записав: «Я — геній»

ВСЕ ПРО ВІТЧИЗНУ

На одному літературному вечорі Блок читав свої «Італійські вірші».

— Прочитайте що-небудь про Росію! — гукнув йому хтось із залу.

— Це все про Росію! — відповів поет.

ХІМІК І ПОЕТ

Великий хімік Д. І. Менделєєв любив і розумів поезію, в юнацькі роки сам писав вірші. Особливо поважав Тютчєва. Лірику Блока, свого зятя, сприймав дуже важко або ж зовсім не сприймав, проте хист відчував:

— Одразу видно талант, але незрозуміло, що хоче сказати.

ЧИТАЙТЕ ПРО МАЙБУТНЄ

О. Блок відчував «музику революції» і став найбільш пророчим поетом переламної епохи. Недарма одному із своїх шанувальників він написав: «Якщо ви любите мої вірші... прочитайте в них про майбутнє»

БЛОК І МАЯКОВСЬКЙЙ

1918 року О. Блок відвідав футуристичний спектакль. Учасники вечора лаяли футуристів і з зацікавленням чекали, що скаже Блок. Він почав свій виступ так:

— Є серед них один чудовий поет — Маяковський. Хтось запитав:

— Що ж у нього чудового?

Блок відповів, як завжди, коротко — одним словом: — Демократизм.

СКІЛЬКИ ЛЮДИНІ ПОТРІБНО КНИЖОК

Після зустрічі з поетами у Будинку мистецтв студенти запитали О. Блока про те, які книжки він хотів би мати, опинившись на безлюдному острові. Блок відповів, що людині для читання потрібно всього сто книжок, і першою назвав Євангеліє. Далі — однотомники Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Кольцова, Баратинського, Батюшкова, Державіна.

Микола Чуковський рахував вголос, а Блок продовжував: «Анна Карені на», «Війна і мир», оповідання Льва Толстого, російські казки в трьох томах, казки братів Грімм, казки Гауфа, Перро, норвезькі казки, два-три романи Бальзака, німецьких романтиків три томи, три томи Чехова.

Блок замовк, міркуючи про себе.

— Ще необхідно взяти два романи Достоєвського.

— «Біси»? — втрутився хтось.

— Ні, оповідання і «Підліток». Ще...

— А себе, Олександре Олександровичу, хіба не візьмете?

Блок розвів руками і відповів:

— Коли ви, товаришу, збиратиметесь на безлюдний острів і почнете відбирати для себе сто книжок — що ж, візьміть і Блока.

ВІДПОВІДЬ ПУБЛІЦИСТУ

Костянтин Федін згадує, як до Блока — після виголошення в Будинку літераторів промови «Про призначення поета» — проштовхався якийсь публіцист і запитав:

— Який ви крок зробили після «Дванадцяти», Олександре Олександровичу?

— Ніякого,— рівно і суворо обізвався Блок,— я зараз думаю так само, як і тоді, коли писав «Дванадцять».