Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ДУРНИЦЯМИ НЕ ЗАЙМАЮСЬ

Пропагуючи соціалістичні ідеї, М. Павлик підтримував зв'язки з російськими соціал-демократами, зокрема з Г. Плехановим і В. Засулич. Він поширював революційну літературу, надсилав листи до Швейцарії, Франції, Англії.

Якось один студент побачив, як Павлик надписував адреси на десяти конвертах, і запитав:

— Ви — філателіст?

— Я не англійський король,— відповів Павлик,— щоб займатися такими дурницями.

ЯК ПЕРЕХОВУВАТИ КНИЖКИ

— Ви не боїтеся тримати у себе деякі книжки? — питають Павлика, маючи на увазі заборонену літературу.

— Як є книжки, за які треба боятися, то вони такі цінні, що я не хочу віддавати їх поліційним щурам. їх можна поставити на полицях будь-якої крамнички, і там між перцем та оливою сам чорт їх не знайде.

КРАЩЕ, НІЖ В ОРИГІНАЛІ

М. Павлик давно мріяв перекласти українською мовою «Селян» В. С. Реймонта. Йому вдалося домовитися з редакцією «Діла» про те, що вони надрукують переклад у газеті.

Великою несподіванкою було зізнання самого Реймонта:

— Щойно прочитавши свій роман українською мовою, я побачив, що він набирає кращого звучання, ніж в оригіналі.

НЕВМИРУЩІ ЗДІБНОСТІ

М. Павлик ніколи не забував рідний Косів, людей, серед яких виріс і яких поважав за невмирущі творчі здібності.

— Коли мені стає дуже важко на душі,— сказав якось Павлик фольклористу Володимиру Гнатюку,— я виїжджаю на кілька днів до Косова. Одна вишивка на сорочці, різьблена тарілка або розмальований глечик нагадують мені тих людей, які, часто не маючи шматка хліба, знаходять час на мистецтво.

ШКОДА ГРОШЕЙ

Своє 60-річчя М. Павлик зустрічав у Косові. Земляки купили йому нового гарного капелюха, але він не хотів його брати:

— Шкода грошей, задорогий.