Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

СЮЖЕТ ДАЄ ЖИТТЯ

Перебуваючи в Лондоні, Михайло Рудницький дав оголошення в газеті «Таймс» про те, що він шукає приватну вчительку англійської мови.

Наступного дня він одержав 58 листів. Розподіливши їх за дільницями і вулицями, він щоденно відвідував кілька осіб, пояснюючи, що приходить від імені свого приятеля... І під час розмови записував у блокнот: гонорар за урок, вигляд майбутньої учительки, приблизний її вік і своє враження.

За місяць він удосталь наговорився англійською мовою, а потім одну з кандидаток вибрав собі у вчителі.

При зустрічі з Бернардом Шоу М. Рудницький розповів йому про свій хитрий вибір учительки.

Відомий драматург одразу побачив у цьому сюжет:

— Із цього матеріалу можна зробити комедію: недосвідчений чужинець одружується зі своєю «приватною» вчителькою, згодом розчаровується в ній і з розпачу виїжджає на один із тих диких островів, де відбувається дія романів Джозефа Конрада.

ПСЕВДОНІМ НЕ ДОПОМОЖЕ

Поетові К. запропонували постійно співробітничати в одному з львівських журналів.

К. приїхав до М. Рудницького порадитись: він перебуває на державній службі і не може підписуватися власним прізвищем, то чи не краще взяти псевдонім.

Михайло Іванович йому відповів:

— Псевдонім не допоможе — по ваших плаксивих віршах вас відразу впізнають.

МАНДРУВАТИ І ЗНАТИ

У товаристві, де був М. Рудницький, один із співрозмовників часто вживав іноземні слова, підкреслюючи, що він багато мандрував.

Михайло Іванович зауважив:

— Чим більше мов знає людина, тим менше вона вживає іноземних слів.