Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ГІРШЕ ВІД ДИНАМІТУ

12 червня 1877 року Іван Франко був заарештований. Його звинувачували у приналежності до таємної соціалістичної організації.

Слідчий відвідав львівську квартиру Франка на Бенедиктинській площі, 1.

— Ось куферок, шукайте, чого вам треба,— сказала господиня.

— Які чудові у нього тут брошури! «Капітал і праця»[2] «Конституція». Але все це ми у себе переглянемо. Беруть куферок,— наказав він жандармам.

— Чим же цей куфер небезпечний? Може, там якісь вибухові матеріали є?

— Ще й які небезпечні! Гірші від динаміту! Динаміт скалу розбиває, а тим динамітом, що в куфері, молоді люди хотіли державний лад висадити в повітря.

— Єзус-Марія! А мої діти на тім куфері стільки разів бавилися, і я сама не раз на нього сідала,— бідкалася жінка.

БЕЗПЕРЕРВНА ПРАЦЯ

Осип Маковей дивувався, як Франко відразу після коректури може продовжувати почате кілька днів тому оповідання.

— Я закінчив чисто механічну роботу, а тепер починаю думати,— відповів Франко.

ЗА БАР'ЄРОМ — БАР'ЄР

Іван Франко попросив фольклориста Володимира Гнатюка підготувати статтю і дав йому тиждень строку.

— Я не можу цього написати за тиждень,— сказав Володимир Михайлович.— Вам легко, бо ви таку статтю напишете за один день.

— Зовсім не легко,— заперечив Франко,— бо якщо напишу її за день, то зразу ж мушу починати щось нове.

РЕЦЕНЗІЯ І ТАЛАНТ

І. Франкові якось сказали, що своєю гострою рецензією він убив молодий талант.

— Талант, який можна вбити рецензією,— не талант,— мовив письменник.

БАЧИТИ СВОЇХ ЧИТАЧІВ

В розмові з молодими літераторами Іван Франко висловив думку про те, що письменнику в роботі над твором слід орієнтуватися на читачів, до яких він звертається, навчити їх чогось.

Якийсь задерикуватий молодий поет заперечив:

— Літературний твір не повинен навчати. Нас досить навчають у школі, дома, і це дуже нудно.

— Якби ви ясно знали, про що хочете писати, для кого і як, чимало віршів ви не написали б зовсім,— відповів на це Франко.

ПО ЗДОРОВ'Ю Й РОБОТА

(З народних переказів)

Якось поліцейський, зустрівши І. Франка в крамниці, став розповідати письменнику про своє «гірке» життя, про те. як мало платять за роботу. що хочеться йому перейти в інше місце.

— О,— сказав Франко,— у мене якраз для вас і робота є!

— Яка? — зрадів поліцай.

— Та, знаєте, камінь на дорозі бити,— сказав голосно Франко, щоб всі почули.— Заробок гарний, і робота по вас.

У крамниці всі зайшлися сміхом. Поліцай не витримав і вийшов. А Франко пояснив людям:

— Ви думаєте, що йому так погано живеться? Він хотів показати, що живе добре, а з бідних посміятися.