Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ВІДОМА ОСОБА

Видавець Карлтон колись повернув Марку Твену його перший рукопис. Минуло 20 років. Марка Твена вже знали в усьому світі. І якось йому знову зустрівся Карлтон, який сказав:

— Дорогий Твен! Є людина, ще більш відома, ніж ви. Це — я. Я не видатна особа, однак одна з моїх операцій принесла мені світову славу. Колись я повернув вам Ваш рукопис, а сьогодні мене вважають найбільшим ослом століття!

НЕ ЩАСТИТЬ

Марк Твен приїхав до одного французького міста і зайшов у перукарню.

— Ви вперше у нашому місті? — запитав перукар.

— Так.

— Вам пощастило. До нас прибув Марк Твен, читатиме лекцію. Квиток ви вже маєте?

— Ні. ще не придбав.

— Шкода, — сказав перукар. — Тоді вам доведеться стояти, усі квитки продані.

— Так, не щастить мені з цим Марком Твеном, — сказав гуморист, — всюди, де він виступає, мені доводиться стояти.

ЖОРСТОКІСТЬ

Перші літературні успіхи Марка Твена викликали в Сполучених Штатах епідемію наслідування. Десятки, а то й сотні початкуючих письменників використовували його тематику, стиль, мову. Твен сприймав це спокійно, ігнорував безталанних епігонів. Одного разу, коли письменникові назвали якогось надто вже безсоромного плагіатора й порадили вжити до нього відповідних заходів, Марк Твен відказав:

— Ні, цього не можна робити. З мого боку було б дуже жорстоко відбирати в каліки милиці, без яких він і кроку ступити не здатний!

ВТРАЧЕНИЙ ШАНС

Працюючи в редакції журналу «Арізона Кіккерс», Марк Твен мусив багато часу присвячувати перечитуванню творів різних авторів. Якось, глянувши на переповнений відхиленими рукописами кошик, він зітхнув:

— Шкода, що я не був редактором ще тоді, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку гарну віллу міг би я собі спорудити!

ПОДВІЙНА МОЖЛИВІСТЬ

Марка Твена запросили в Лондон на дискусію про творчість Шекспіра. Один з науковців запитав гумориста, чи вірить він у те, що Шекспір сам написав свої п'єси.

— Почекаю до того моменту, — відповів Твен, — коли потраплю на небо. Тоді особисто запитаю про це драматурга.

— Боюсь, що ви його там не знайдете,— була відповідь.

— Тоді ви самі зможете його запитати,— закінчив суперечку Твен.

ДВІ ПОДІЇ

Перший приїзд Марка Твена до Лондона збігся з подією, яка сполошила англійську столицю: саме в день прибуття письменника тут було викрадено золотий кубок, яким нагороджували переможця щорічних кінних перегонів в Аскоті.

Наступного дня усі лондонські газети вийшли з великими заголовками на перших сторінках: «Марк Твен прибув до Лондона!» і «Викрадено золотий кубок Аскота!» Увечері, під час урочистого прийому в клубі англійських письменників, Марк Твен почав свою промову з того, що, показуючи оті газетні заголовки, сказав:

— Леді і джентльмени! Насамперед я хотів би запевнити вас, що між цими двома подіями немає нічого спільного.

ПРЕМІЯ КРАЩЕ

Якось у Твена пропав собака. Він дав об яву в газету і пообіцяв винагороду — 20 доларів тому, хто знайде пропажу.

Зайшовши до редакції дізнатися, чи не було часом яких повідомлень, він був вражений, не знайшовши там нікого, крім старого швейцара.

— Де всі працівники? — спитав Твен.

— Якийсь Твен умудрився загубити собаку. Він пообіцяв премію. Ось усі й побігли шукати.

ПРОМОВА НА БЕНКЕТІ

Марка Твена якось запросили виступити на бенкеті, влаштованому з нагоди заснування «Товариства захисту культури» у місті Лос-Анджелесі. Твену випало виступати після начальника поліції, представника консервної промисловості і двох банкірів.

Він підвівся, постукав олівцем по склянці і почав:

— Сферична пральна машина з подвійними пасами у квадраті абсорбує...

Присутні здивовано зашепотіли. Тоді Твен спокійно сказав:

— Панове, ніяк не можу зрозуміти, чим ви незадоволень Невже я не маю права теж говорити про речі, у яких абсолютно нічого не тямлю?

СЛАВА Й ВАКСА

Власник взуттєвої фабрики показав Марку Твену новий вид вакси і з гордістю сказав, що вона носитиме ім'я письменника.

— Уявіть собі, яке щастя випало на вашу долю, пане Твен! Кожний, хто буде чистити взуття новою ваксою, завжди згадуватиме вас,— переконував фабрикант чомусь не дуже-то зраділого письменника.

— Чудово,— відповів нарешті той,— але скажіть мені принаймні, як, по-вашому, пам'ятатимуть мене ті, в кого нема взуття?

ДОБРЕ СТАВЛЕННЯ

Коли Марк Твен був редактором газети, його якось запросив до себе губернатор:

— Я гадав, ваша газета прихильно ставиться до мене.

— Звичайно, пане губернатор.

— Хіба? Адже я вчора виголосив довгу промову на урочистому прийомі, а ви про це не надрукували жодного слова.

— Саме це і є найкращим підтвердженням нашого доброго ставлення до вас.

ПОСТІЛЬ ДЛЯ РЕПОРТЕРА

У похилому віці Марк Твен звик писати в ліжку Під час закордонної поїздки до нього завітав у готель репортер. Хоч було вже далеко за полудень, письменник ще лежав.

Дружина Твена, чутлива до світських звичаїв, почала його соромити:

— Хіба ти не розумієш, що так не годиться поводитись?

Він сидітиме, а ти — в постелі.

— Що ж, Ліві,— погодився Твен,— коли ти вважаєш, що буде незручно, постели і йому,