Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

СТРИГЛИ Й ПРИЧІСУВАЛИ

П. Капельгородський тривалий час був відірваний від України, проте стежив за літературним життям, передплачував українську пресу, листувався з Панасом Мирним, М. Старицьким, І. Франком, В. Короленком. Свої вірші надсилав до українських газет і журналів. Та більшість із них не побачили світу або ж вийшли друком понівеченими. Редактори, згадував пізніше письменник, «закреслювали й вирізували всі самобутні пагінці й колючки, заповнюючи прогалини гладенькими й м'якенькими фразами... мене безцеремонно чепурили, стригли й причісували...»

— А цензори? Ті ж, певне, ще більше стригли? — запитували його.

— Авжеж. Як побачать рядки з революційним змістом, так зразу й заміняють.

— Чим?

— Рядочком шанобливих крапок!

ПОБРАТИМ

П. Капельгородський дуже любив гострі дотепи, сам часто жартував. Коли в 1927 році вийшла збірка його гуморесок «Роздайсь, море», один із прихильників його таланту прийшов до нього за автографом і запитав:

— Скажіть, Пилипе Йосиповичу, що вас наштовхнуло на шлях гумориста?

— А дуже просто, захотілося піти слідом за родичем... От він і «наштовхнув».

— А хто такий?

— Остап Вишня.

— Хіба? Як же він доводиться вам?

— Та брат у третіх або четвертих.

— Не розумію...

— Поясню: його бабка та моя бабка були двоюрідні сестри.

— Так, так.

— Виходить, він мій брат або краще — побратим.

КОЛИ ПИШЕТЕ?

Крім романів і повістей, П. Капельгородський опублікував понад 500 гуморесок та фейлетонів і майже 200 сатиричних віршів.

Працюючи в газетах «Червона Лубенщина» та «Більшовик Полтавщини», він багато сил віддавав цілоденним редакційним клопотам.

— Коли ж ви пишете? — запитували його.

— А довгі вечори? А ранні ранки? А вільні дні?