Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

«НЕОХАЙНІСТЬ» ДРУКУ

у 1905—1907 роках К. Чуковський був редактором сатиричного журналу «Сигнал». Видавався «крамольний» журнал значною мірою на кошти співчуваючого революційним колам «соліста його величності» Л. В. Собі нова.

В одному з номерів «Сигналу» «обіграли» горезвісне розпорядження генерала Трепова. Намагаючись придушити народний рух кривавим терором, він видав наказ військам: «Патронів не шкодувати!»

Чуковський опублікував цю фразу в своєму журналі Але так, що перші дві літери не видно було через друкарську неохайність, і вийшло:

«Тронів не шкодувати!»

«ЧУКОККАЛА»

1914 року К. Чуковському спало на думку зберегти в пам'яті куоккальські зустрічі з митцями. І він завів невеличкий зошит, назвавши його «Чукоккала». До нього записували свої експромти Рєпін і Блок, Горький і Маяковський, Цвєтаєва і Зощенко, Шаляпін і Ахматова та багато інших видатних людей. Увечері після трудового дня до Чуковського приходили літератори, художники, артисти і розповідали новини, сперечалися, сміялися. Ось чому на сторінках «Чукоккали» так багато усмішок і жартів. Траплялося, що хто-небудь працював не за фахом: Шаляпін, наприклад, малював, а Рєпін писав вірші.

Збираючись в евакуацію під час війни, Чуковський закопав альбом у мерзлу землю біля берези. Та відправлення тимчасово відклали, господар повернувся і на лавці побачив пошарпану... «Чукоккалу». Виявилося, що сторож підгледів, як Корній Іванович закопував обгорнутий альбом, і після від'їзду господаря викопав його, гадаючи, що там червінці.

«ВІД ДВОХ ДО П'ЯТИ»

Книжку «Від двох до п'яти» К. Чуковський присвятив вивченню тих дивовижних прийомів, за допомогою яких малюки переймають досвід дорослих. Вона витримала кільканадцять видань.

Проте одного разу письменник з гіркотою констатував:

— Багато читачів навіть не помітили, що по суті — це наукова книга.

БАГАТОВЕРСТАТНИК

Журналіст, побувавши в гостях у К. Чуковського в підмосковному Передєлкіно, поцікавився, чому в кабінеті письменника кілька столів.

— Ось ви дивуєтесь, чому в двох кімнатах мого, як ви називаєте, кабінету, скажімо краще, моєї майстерні, так багато столів? — невимушено відповів Корній Іванович.— Це тому, що я письменник-багатоверстатник. Я завжди пишу одночасно кілька речей, переходжу від одного столу до іншого. Ось щойно я переклав п'єсу Шекспіра, вивчав переклади Шевченка, закінчую свою книжку про Чехова. І, залежно від матеріалу, переходжу від одного верстата до іншого.