Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

БЕЗ КВИТКА

Студент Київського інституту народної освіти Олександр Корнійчук з хвилюванням підійшов до театру робітничої молоді, який поставив його п'єсу «На грані». Мала відбутися перша вистава...

— Ваш квиток? — запитав білетер, підозріло глянувши на юнака.

Корнійчук машинально понишпорив у кишені, хоч добре знав, що квитка немає...

Дія змінювала дію, вистава йшла своїм порядком, глядачі сміялися, сумували, співчували. А Корнійчук зумів пробратися в театр тільки після закінчення вистави.

МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ ЖЕРТВ

П'єсу О. Є. Корнійчука «Штурм» поставив Київський театр ім. Івана Франка у 1930 році.

Композиція твору — чергування епізодів, що відбуваються в Донбасі, з епізодами, в яких змальовується капіталістична дійсність.

Одного вечора зіпсувався поворотний круг сцени, за допомогою якого міняли декорації. Тоді в лямки впряглися постановники п'єси і автор. Втомилися! Режисер Г. П. Юра жартував:

— Збагнув, Олександре, що мистецтво вимагає жертв?

— Збагнув! — весело відказав Корнійчук.

«ЧОВНЯР»

1935 року в Парижі відбувся конгрес на захист культури. В складі делегації був і О. Корнійчук. Білогвардійські емігранти люто нападали на промовців, учасників конгресу, ображали їх. Корнійчука чомусь назвали «човнярем з Дніпра».

Одного разу, коли вони особливо розперезалися, вигукуючи оте слово «човняр», Олександр Євдокимович не витримав і сказав дуже коротко, але з такою вбивчою іронією, що його галасливі «опоненти» враз замовкли:

— Краще бути човнярем на Дніпрі, ніж утоплеником на Сені!..

КРЕЧЕТА — В ПРЕЗИДІЮ

В Баку один лікар розповідав О. Корнійчуку таку історію.

Відбувалася якась медична конференція. Коли зачитували склад її президії, один з делегатів запропонував:

— Треба ввести до президії лікаря Платона Кречета.

«ФРОНТ» НА ФРОНТІ

Йосип Кисельов під час війни був військовим кореспондентом армійської газети «За нашу перемогу». Взимку 1942 року він прибув до оперативного відділу, щоб ознайомитися з фронтовою обстановкою.

І перше, що він почув, були сердиті слова начальника оперативного відділу:

— Не розводьте мені горловщини... Воюйте розумом, а не горлом,— говорив полковник по телефону.

Так діяла на фронті бойова п'єса Корнійчука «Фронт».