Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

ГОРЬКИЙ І СКИТАЛЕЦЬ

Добрим приятелем О. М. Горького був письменник Степан Гаврилович Петров (псевдонім — Скиталець).

Коли Горький запропонував йому перейти на «ти», Степан Гаврилович зауважив:

— Ми з вами не пара, Я горщик глиняний, а ви — чавунний, якщо надто близько стояти з вами поруч — розіб'єшся.

СВОБОДА ДРУКУ

Одного разу під час своїх мандрівок по Росії Горький був заарештований. Начальник поліції сказав йому:

— Якщо ви справді письменник Горький, то напишіть якусь історію. Тоді я вас відпущу.

Горький написав, і його звільнили.

За кілька днів письменник побачив своє оповідання, опубліковане в губернській газеті. Під оповіданням стояло прізвище начальника поліції.

ПРОТИ ТЕЧІЇ

Після публікації повісті «Поєдинок» О. Купрін ніяк не наважувався розпочати задуманий, але так і не написаний роман «Жебраки». Письменник вважав головного героя повісті Ромашова своїм двійником, тепер же двійник — убитий, а без нього Купрін писати роман не міг.

Він розповів про свої вагання Горькому.

Олексій Максимович сказав:

— Ви — письменник, а не нервова дама, і повинні працювати, долаючи всі труднощі. По руслу автобіографічної течії плисти легко, а ви спробуйте проти течії.

ЗАЙВА ПЕЛЮСТКА

Одному поету Горький говорив:

— Будьте більш вимогливим до себе, не накопичуйте слів, треба, щоб у віршах не було бородавок. Не кожна квітка стає кращою від зайвої пелюстки.

ВІДПОВІДЬ НА ЛИСТ

Листування Горького охоплює велике коло людей — від піонерів до академіків. За свідченням письменника ним написано не менше двадцяти тисяч листів різним особам. Горький майже ніколи не залишав без відповіді одержаний лист. Якщо не можна було написати кореспонденту, відповідав через пресу.

— Відповідь на лист — це жменька насіння, з якого проросте корисний злак,— говорив письменник.

ЩО ПОВИНЕН ЗНАТИ ПИСЬМЕННИК

1928 року в Баку, на нафтових промислах, Максим Горький зустрівся з робкорами і молодими письменниками. Хтось надіслав йому записку-питання: «Що повинен знати письменник?»

Горький прочитав записку вголос, помовчав, і раптом один червоноармієць випередив його:

— Письменник повинен знати все!

Посмішка Горького свідчила, що він цілком згоден з відповіддю червоноармійця.

ПРО КНИЖКИ, ЩО ШВИДКО ДОЗРІВАЮТЬ

Окрилений успіхом свого роману «Вступ», Юрій Герман, тоді ще початкуючий письменник, прийшов до Горького.

— Ви скільки разів свій роман переписували? — запитав Горький.

— Один.

— А вам, добродію, не здається, що це хуліганство? — поцікавився Горький і, помовчавши, додав: — Такі речі приховувати треба від людей, як дрібну крадіжку, а не хвалитися нею.