Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

НЕ ТІ ЗНАЙОМІ

Основоположник вірменської пролетарської літератури Акоп Акопян запропонував Дем'яну Бєдному деякі свої вірші перекласти російською мовою. Юхим Олексійович попросив прочитати їх, щоб відчути ритм, звучання вірменської мови. Прислухаючись, Д. Бєдний інколи заглядав у підрядник.

— Це в моєму дусі,— сказав Бєдний.— Приймаю. Мушу вам сказати, Акопе Микаєвичу, що вам поталанило. Ви знали героїв своїх творів в обличчя. Навіть спілкувалися з ними. У мене ж так не виходило; ні Врангель, ні Олександр III, ну геть ніхто не хотів зі мною знайомитись.

НЄЖНИЙ І БЄДНИЙ

Д. Бєдний дуже любив дотепи і сам часто жартував.

Якось директор мюзик-холу Ігор Володимирович Нєжний суворо вичитав недбайливого працівника в присутності Д. Бєдного. Після того як винний пішов, поет сказав директорові:

— Я бачу, друже, ти такий же нєжний, як я бєдний.

ТИМЧАСОВА ПРОПИСКА

Один із друзів, відвідавши Д. Бєдного, застав його за роботою в бібліотеці.

— Перевіряю прописку книжок,— пояснив поет.— Не всіх, а тих, які мали тимчасову перепустку до моєї бібліотеки: строк закінчився — звільняй місце.

БЄДНИЙ І БУКІНІСТИ

Букіністи любили Дем'яна Бєдного за те, що він розумівся на книжках, був щедрий, багато купував.

— Юхиме Олексійовичу,— запитували його знайомі,— навіщо вам така кількість книжок? Адже більшість із них у вас уже є! І гроші витрачаєте.

— Справа не в грошах,— відповів Дем'ян Бєдний.— Рідкісні книги я купуватиму і надалі. Такий товар не залежується. Частина його потрапляє за кордон. Отже, купую, щоб зберегти книжки.

ТУРБОТА І РЕЗУЛЬТАТ

Щойно придбані книжки Бєдний сам любив розміщувати на полицях. Знайомому письменникові говорив:

— Усе, що бачиш у цих шафах, рано чи пізно перейде у власність нашої держави. Тому й турбуюсь. Гроші мої. Турбота моя. Тривога моя. Результат — державі.