Ю. І. Яновський 1902—1954

ВДЯЧНИЙ СЛУХАЧ

Письменники інколи заздрили Юрію Яновському, що він завжди знаходив оповідачів, які хотіли «сповідатися», і життєвий матеріал сам припливав до його рук.

— Який ви знаєте «секрет»? — питали його.— Чого вам усі так охоче розповідають про себе?

— Немає ніяких секретів,— серйозно відповідав Юрій Іванович,— просто я уважно їх слухаю і ніколи не перебиваю. А то почне той, хто слухає, виявляти своє співчуття «охами» та «ахами» та й відіб'є в оповідача охоту до кінця виговоритися. А для нього це головне...

НАЧЕ ВОЇН

Роман «Вершники» був особливо дорогий Яновському. І надто дорогим став пізніше, в роки війни. Він мав нагоду пересвідчитися, що його книжка теж воювала на фронті і полита кров ю бійця Андрія Ткача, який загинув смертю героя.

Одержавши це видання, пробите кулями, Юрій Іванович заплакав. А потім сказав:

— Власне, тільки зараз по-справжньому зрозумів, що я — письменник.

Загрузка...