Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

МИСЛИВЕЦЬ ЗА СЛОВАМИ

У сім'ї, де народився Володимир Іванович Даль — майбутній фольклорист, етнограф, автор «Толкового словаря живого великорусского языка», — захоплювалися мовами. Вечорами, коли збиралися всі члени сім'ї, Володя з зацікавленням спостерігав, як інколи через одне слово виникали дискусії.

— Ти хочеш бути перекладачем? — запитала якось бабуся онука. Той не поспішав з відповіддю. Володі не хотілося ображати її, але правдивість перемогла.

— Ні. Не хочу усе життя шукати слова.

РЯТУЙТЕ РУКОПИС

В. Даль об'їздив північ і південь нашої країни, брав участь у воєнних походах і морських плаваннях, вів свої записи біля солдатської ватри і в похідних лазаретах, у розмовах з селянами.

Нотатки слугували Далю ілюстративним матеріалом для підготовки основної праці його життя — «Толкового словаря живого великорусского языка».

Сам Володимир Іванович вважав (і він не помилявся!) зібрані матеріали неоціненним скарбом.

Недарма дочкам він наказував:

— Якщо раптом у нас трапиться пожежа, то ви не поспішайте рятувати майно, а візьміть рукопис «Словника» разом з шухлядами стола, де він лежить, і винесіть на галявину в сад.

ДОРОГИЙ ВЕРБЛЮД

На Балканах точилася війна з турками. А військовий лікар Володимир Даль не облишив свого основного заняття: усе збирав слова.

Записів зібралося стільки, що їх доводилося возити у величезному мішку на верблюді.

Під час одного переходу верблюд, який віз цінний вантаж — зошити лексикографа, щез. Звістка про втрату стала поширюватися в полку: адже лікаря знали всі. А через одинадцять днів козаки відбили у турків верблюда. І Даль писав у Дерпт бадьорого листа, який починався так: «Дорогий друже! Верблюд знайшовся!»

ВИКРИВ ЗЛОЧИН

В. І. Даль чудово знав місцеві говірки. Якось у тверському селі до нього прийшли за пожертвуванням на церкву двоє ченців — старий і молодий. Даль усадив їх, почав розпитувати і здивувався, коли молодший сказав, що він з-під Вологди. «То звідки ж ви родом?» — перепитав Даль. «Я тамодій», — пробурмотів чернець.

Тільки-но встиг він промовити це слово — «тамодій» замість «тамтешній», як Даль глянув на нього з посмішкою і сказав: «А чи не ярославський ви часом, батечку?» Чернець зблід, поглянув на старшого, який за нього відповів: «Ні, родимий... » — «А ви — ростовський!» — упевнено сказав Даль і засміявся. Він упізнав у цьому «ні, родимий» корінного ростовця.

«Вологжанин» кинувся Далю в ноги: «Не занапасти!.. »

Під чернечими ризами ховалося двоє бродяг із фальшивими документами. Ростовець був торговцем, який викрав виручку каси і втік. Так знання допомогли вченому розкрити підступний намір двох грабіжників.