Навколо Парнасу: Літературні бувальщини

НЕ ЗАРАДИ МОДИ

Коло зацікавлень М. В. Ломоносова було надзвичайно широким: історія, філологія, фізика, хімія, астрономія, математика, виробництво скла, гірнича справа, мозаїчне виробництво. Вивчаючи теорію кольорів, він зробив багато дослідів зі склом.

Якось на званому обіді О. П. Сумароков, розповідаючи гостям про нові моди, зауважив:

— А ось такі скляні гудзики, якими прикрасив свій камзол Ломоносов, ніхто в Європі й за гроші не носитиме: давно з моди вийшли.

Гості подивилися на вченого.

— Я їх не заради моди ношу,— байдуже відповів він.

— А заради чого?

— Із поваги до скла,— твердо сказав Михайло Васильович.

А за кілька днів Ломоносов написав поему «Лист про користь скла».

НЕ В ПОЕЗІЇ СПРАВА

З перших днів роботи в Академії наук М. В. Ломоносов охоче розповідав друзям про свої дослідження. Особливо він любив бесідувати з Георгом Ріхманом, вихідцем із Прибалтики.

— Дивуюсь я тобі, Михайле Васильовичу,— сказав якось Ріхман,— як ти ясно думки свої висловлюєш. Що слухати тебе, що читати — завжди приємність. Виходить, що поетичні вправи тобі допомагають і в науці.

— Не в поетичних заняттях справа, а в тім, що знаю і до чого прагну,— відповів Ломоносов.— Ті, що пишуть туманно, або мимоволі викривають цим свою обмеженість, або ж невміло приховують її. Не чітко пишуть про те, що не чітко собі уявляють. Краще б зовсім книжок не писали...