Сто загадок Симфосія

XIV. Pullus in ovo. Курятко в яйці

Pullus in ovo

Курятко в яйці

Справді, курка не народила яйця — знесла його (носила, носила — і знесла; кажемо: «Носиться, як курка з яйцем»). Не народила саме тому, що курятко — ще не народжене, воно — в яйці. Справа його народження, сказати б, «у його руках», точніше — у дзьобику. Ним воно й достукується до світу, що поза яйцем, — чи можна увійти… Плід каштана, падаючи, розбиває свою наїжачену шпильками круглу зелену «хатку», курятко — мусить попрацювати, щоб виглянути на білий світ (мусить знати, коли йому пора стукати, щоб ні заскоро, ані не запізно). А вже коли виглянуло — тоді й народилося. Але першого його народження, прихованого в яйці, — ніхто не бачив. Як у нашій загадці: «Що двічі родиться: вперше — гладеньке, а вдруге — пухкеньке?» Одне слово — дивина, загадка, яка неминуче веде до загальновідомої: «Що спочатку — курка чи яйце?»…

Римляни, здається, не ломили собі голови над тією загадкою, зате, коли йшлося про обід, були переконані: спочатку — яйце. Від яйця починали, яблуками — закінчували: «Ab ovo usque ad mala» — Від яйця — до яблук… Загалом же «Ab ovo» — то від початку. Навіть коли йдеться про Троянську війну: з яйця, за переказом, народилась Єлена, що й стала причиною тієї війни. Навіть — коли про увесь світ: яйце вигойдувалось на неозорих хвилях вод, поки, розбившись, не стало початком усього сущого. Отож спочатку все-таки — яйце, з якого світ; «яйце-райце», з якого — й усе добро на світі…

А вже коли з яєць повилуплюються всі курчатка, тоді теж не менше диво — золотий дріб, що озивається тонесеньким «ціп-ціп-ціп»… І таке воно, те «ціп-ціп-ціп», дрібненьке, багатоголосе, що й у нічному небі, вгледівши «Квочку», не тільки приглядаємося до того мерехтливого дробу, але й, затамувавши подих, — дослухаємося…

А спекотного дня — лиш одне, найближче до нас, космічне «ціп’ятко»: З блакитного неба, де сонця жовток, — літа подих. Із жаб'ячих очок, дрібних цвіточок, — синій подив…