XLVIII. Murra (Myrrha). Mippa

Murra (Myrrha)

De lacrimis et pro lacrimis mea coepit origo:

Ex oculis fluxi, sed nunc ex arbore nascor;

Laetus honor frondis, tristis sed imago doloris.


Mippa

Я — походжу зі сліз, але й для сліз я зростаю:

Спершу — спливала з очей; з кори я скрапую нині;

Листя окраса ясна — і темної образ печалі.


* * *

Про Мірру, або Смірну, яка запалала пристрастю до свого батька Кініра, міфічного володаря Кіпру, й перемінилась у назване її іменем дерево, розповідає Овідій («Метаморфози», X, 300—502). Ось сумний кінець тієї історії: «„Задеревіти б скоріш!“ — аж зойкнула, і за хвилину / Вже й голова, і плечі її покрились корою. / Все ж, хоча й відчуття мала втратити разом із тілом, — / Плаче весь час: по стовбуру сльози спливають гарячі. / Ними й славна вона: з-під кори випливаючи, краплі / Ймення її бережуть — у віках воно буде тривати»…

Загрузка...