Caliga
Maior eram longe quondam, dum vita manebat;
At nunc exanimis, lacerata, ligata, revolsa
Dedita sum terrae, tumulo sed condita non sum.
Черевик
Я не таке-от мале, за життя ще, обтягував тіло —
Різаний, товчений, битий тепер, шнурований тісно,
Хоч і належу землі, — не покритий, одначе, землею.
Другий рядок загадки підказує, що мова тут про взуття римських вояків. Було воно не з суцільного кусня шкіри, а з нарізаних і поєднаних між собою (як у сандалях) смужок, які, сягаючи щиколотки, облягали стопу; «за життя», ще «не різана», та шкіра обтягала щось значно більше — тіло тварини (наш «черевик» — від «черева»: саме тонка шкіра черева йшла на взуття). Римський імператор Гай Цезар Германік (І ст. після P. X.), вихований у військовому таборі, отримав і відповідне прізвисько — Калігула (Черевичок). Подібне, «військове», прізвисько — й у нас: Полуботок.
Не одну пару черевиків стоптати — находитися не так по світу, як по різних інстанціях. Щодалі — то більше тих «доріг», більше стоптаних підошов, вичовганих сходів…