Сто загадок Симфосія

XCIII. Miles podagricus. Хворий на подагру воїн

Miles podagricus

Хворий на подагру воїн

Серед хвороб, про яких є згадки у римських авторів, чи не найчастіше згадувана — подагра (від pod-, що є основою грецького іменника «нога», і дієслова agreuo — «хапати»: вона наче «хапає» за ноги; подібне трапляється й з руками, тоді — chiragra). Хвороба, хоч і не є з тих активних «будівників смерті», про які Лукрецій у своїй поемі, все ж завдає людині чимало прикрощів, надто — воїнові, що хизувався колись шістьма ногами (був, очевидно, вершником), тепер у нього — лиш дві, та й ті хворі (Симфосій знову «бавиться» цифрами).

А що подагра таки допікає людині, про це — епітети: подагра вузлувата, кам’яниста, жорстока, люта, прикра, повільна, лінива, млява (nodosa, lapidosa, dira, saeva, molesta, tarda, iners, ignava). Три останні епітети (це вже наслідки хвороби) не прикрашають жодної людини, тим паче — воїна, що мусить бути спритним, винахідливим, бадьорим… Прикладати припарки до подагри (fomenta podagrom) у римлян — це те, що у нас «мертвому — кадило»…

Про «обтяженого роками», надломленого важким військовим трудом воїна мовить Горацій у початкових рядках першої, адресованої Меценатові сатири. Справді, контраст між повносилою молодістю і немічною старістю особливо разючий, коли йдеться про військову людину: від граничної дієвості — до старечої бездіяльності…