Сто загадок Симфосія

LXXXIX. Balneum. Лазня

Balneum

Лазня

Римлян віддавна вабила вода. Купались у Тибрі, у домашніх, а потім — у суспільних, міських і приватних лазнях, які із зростанням багатств, у добу імперії, ставали дедалі розкішнішими: Рим пишався своїми гарячими лазнями, знаменитими термами, які вражали не тільки величною архітектурою, а й вишуканими вигодами: були тут різні відділи — палестри (зали для гімнастичних вправ), були гарячі, теплі, холодні й парові лазні, були басейни для плавання. Терми Доміціана і Каракалли мали понад три тисячі мармурових сидінь для гостей… У другому рядку загадки мова про т. зв. «гіпокауст», щось на зразок центрального опалення: під долівкою нагрівались котли, а пара з них розходилась трубами, закладеними у стіни й долівку.

Один із листів Сенеки (LXI) дає нам змогу зазирнути в римську лазню часів Нерона (а було їх за Августа вже 900): «Ось саме тепер довкола мене — різноголосий гамір (мешкаю ж над самою лазнею)… Уяви собі навалу голосів та звуків, через які можна зненавидіти власні вуха…» Тут автор «Листів» перераховує всі «джерела» тих звуків: усіх, хто, вправляючи м'язи чи голос, — то хрипить, то скрикує, то виспівує, то б'є м’ячем об стіну; над усіма — оклики вищипувача волосків (були й такі послуги); затихав він — натомість, не своїм голосом, позбуваючись волосків, верещав уже «клієнт»… «А ще, — веде далі філософ, — торговці напоями, ковбасами, солодощами та всілякою іншою поживою, — всяк на свій лад дає про себе знати»… Увесь той гам (плюс іще вуличний) Сенека, — на те він і стоїк, — використовує для своєї ж користі — гартується: «Змушую свій дух бути зосередженим на самому собі й не відволікатись на зовнішнє»…

«Emerge ad vitam meliorem» (випірни до кращого життя) — дораджує філософ в іншому листі, і в тому «випірни» — образ галасливого й каламутного житейського моря, «шаленого» світу, над яким давній мислитель хоче підняти голову — щоб бачити, чути, відчувати…