Сто загадок Симфосія

XXXIX. Centaurus. Кентавр

Centaurus

Кентавр

Кентаври — міфічні напівлюди-напівконі (передня частина тіла в них людська, задня — кінська). Зародження міфу про кентаврів сягає, очевидно, тих найдавніших часів, коли люди приручали коней і починали їздити верхи. Відомою є легенда про боротьбу кентаврів із знаним своєю хоробрістю плем’ям міфічних лапітів, що жили, як і кентаври, в горах Фессалії; скульптурні сцени тієї боротьби — на фронтоні храму Зевса в Олімпії.

Кентавр, фантастична істота, веде нас до Лукрецієвої поеми «Про природу речей». Поет-філософ, подивляючи розмаїття живої природи, все ж кладе межі тому розмаїттю, і відділяє міфічне — від реального: «Хто в світі бачив таке? Очевидно, що кожна істота / Тільки від певного сім’я походить і з певного лона / Вийшла до світла, й зростає у межах своєї природи» (див. також передмову, с. 7).

Про кентаврів часто писали грецькі та римські поети, зокрема Овідій, що з моторошним натуралізмом описує криваву бійку кентаврів з лапітами на весіллі фессалійського героя Пірітоя і красуні Гіпподамії («Метаморфози», XII, 210—535). Деякі з кентаврів відзначалися мудрістю: кентавр Хірон, наприклад, був вихователем Ахілла… Пов’язані з кентаврами мотиви представлені у творчості численних європейських митців (П. Рубенс, О. Роден, П. Пікассо та ін.). Кентавр навідався й до Львова — металева скульптура напівконя-напівлюдини з келихом у руці («П’яний кентавр») прикрашає колишній бар «Старий Ринок», що на розі площі Ринок — вулиці Краківської. Описати цю скульптуру можна б і так: