Сто загадок Симфосія - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Андрій Содомора (XXXIV. Vulpes. Лисиця) #36

XXXIV. Vulpes. Лисиця

Vulpes

Exiguum corpus sed cor mihi corpore maius;

Sum versuta dolis, arguto callida sensu;

Et fera sum sapiens, sapiens fera si qua vocatur.

Лисиця

Тіло маленьке моє, зате серце у ньому — велике.

Хитрощі — сила моя і чуття щонайтонше у мене.

Тож, коли розум є у тварин, — я розумна тваринка.

* * *

Розгорнімо низку синонімів до прикметника «хитрий», «хитра» — матимемо епітети, якими наділяємо (та й римляни наділяли) лиса чи лисицю, постійних казкових героїв. Епітет у загадці — «versuta» (від «vertere» — обертати, крутити) — вертка, проворна. Згадуємо третій рядок нашої «Енеїди»: «Удавсь на всеє зле проворний…» Згадуємо й початок «Одіссеї», яку Лівій Андронік (III ст. до P. X.) переробив для римлян їхнім національним, сатурнійським, віршем, започаткувавши художню латиномовну літературу: Одіссей тут — versutus. Справді, наш «Лис Микита» — то Одіссей у тваринному світі: він теж, Лис Микита, — «на всеє зле проворний»: з якої лиш скрути не вивертався!.. Про популярність постаті хитрого Лиса (Reineke Fuchs) у тваринному епосі, зокрема, в добу Середньовіччя у Західній Європі розповідає І. Франко у своїй передмові до другого видання «Лиса Микити».

Головний акцент загадки — у протиставленні: мале тіло (exiguum corpus) — великий дух, або серце (cor maius). З подібним подивом Вергілій у поемі «Георгіки» (IV, 83) описує бджолу: «Ingentis animos angusto in pectore versant» (У своїх грудях тісних — велетенським повняться духом). Не легковажити малим, уміти спостерегти в ньому велике — таку настанову часто надибуємо у прислів'ях, приказках, байках (пор. також загадку XLVI). Словом «сог», серце, що декілька разів одлунює у ритмічному звукоряді першого рядка, автор «Загадок» мовби імітує саме серцебиття: corpus — cor — corpore…