XLI. Malva. Мальва

Malva

Anseris esse pedes similes mihi, nolo negare;

Nec duo sunt tantum, sed plures ordine cernis;

Et tarnen hos ipsos omnes ego porto supinos.


Мальва

Я (тут перечити гріх) — до гусячих лапок подібна.

В гуски, одначе, їх дві; у мене ж он як багато.

В гуски вони — до землі; до неба звернені — в мене.


* * *

Ось що про мальву, підсумовуючи увагу й античних до неї, — «Салернський кодекс здоров'я» Арнольда з Вілланови (XII ст.): «Мальва, знали віддавна, утроби пом’якшенням славна. / Так і її корінець: мірний од нього стілець. / Він при пологах, він і при місячних — засіб надійний»…


Отож — мальва м’яка, цілюща для тіла («м’яка» й сама її назва: мальва). Для нас — ще й для душі цілюща: мальви коло хати, надто на сході України, — то радість для душі. Й не тільки людської душі: цвіт — то радість самої мальви, що цвіте в Україні, на своїй батьківській землі («Є ж і в рослин вітчизна своя», — зауважив Вергілій); десь інде не так їй затишно й любо. Про це — у знаному романі Р. Іваничука — «Мальви»…

Загрузка...