ХСII. Mulier quae geminos pariebat. Мати близнят

Mulier quae geminos pariebat

Plus ego sustinui quam corpus debuit unum;

Tres animas habui, quas omnes intus alebam;

Abscessere duae, sed tertia paene peregit.


Мати близнят

Більше я понесла, ніж одне має виносить тіло.

Три було в ньому душі, їх усіх я всередині мала.

Впору — дві відійшло; ледь третьої не позбулася.



* * *

Богинею рослинності, опікункою породіль була у римлян діва-мисливиця Діана (у греків — Артеміда). Відома вона як Ілітія, Люціна і Генітала. Їй, «триликій», бо під трьома йменнями вшановувалась, Горацій присвячує одну із своїх од (III, 22), уславляючи її, власне, як рятувальницю породіль (сапфічна строфа, якою складена ода, — теж м'якої, жіночої тональності):


Опікунко гір та лісів дрімучих!

Триразовий клич породіллі вчувши,

Ти — уже при ній: не даєш їй згинуть,

Діво трилика.

Дар прийми — сосну, що мій дім окрила.

Тут щорік тебе підживлю, веселий,

Кров’ю кабана, який іклом збоку

Вдарити мітить.


Доречно зауважити, що Горацій був неодружений (caelebs). У своїх творах часто з великою теплотою згадував батька, який, дарма що був відпущеним на волю рабом, спромігся дати синові освіту у Римі й навіть послав його на «університетські» студії — до Афін. А от про маму (дивна річ!) немає згадки у жодному з його творів. Можливо, синівським почуттям до матері він виповнив незвичайно ніжну оду до Мельпомени (IV, 3), яка, схилившись над колискою немовляти, вдихнула у дитячі груди невгасну любов до поезії.


Автора «Загадок» і тут цікавить число «три»: одне тіло понесло в собі три душі. На думку античних матеріалістів (Лукрецій — їхній послідовник), тіло й душа — щось неподільне (іndividuum), двоєдине: вмирає тіло — вмирає, розпорошуючи свої крихітні «тільця», й душа. У нас «двоєдушні» — у переносному значенні — лицемірні люди, що «кривлять душею». Найвідоміші з близнят — Діоскури (сини Зевса), нерозлучні Кастор і Полідевк, які після смерті стали сузір'ям Близнят.

Загрузка...