Tridens
Tres mihi sunt dentes, unus quos continet ordo;
Unus praeterea dens est et solus in imo;
Meque tenet numen, ventus timet, aequora curant.
Тризубець
Є в мене трійко зубів, в один вони ряд поставали.
Ще один довгий зуб-одинак потягнувся донизу.
Бог мене держить, бояться вітри, а води — шанують.
Тризубець для античних — це ознака влади і зброя в руках володаря морів Нептуна (Посейдона). Ось він — у дії: «Сам же він гупнув тризубцем об землю, й вона, колихнувшись, / Водам іще додала небувалої сили й розгону» (Овідій, «Метаморфози», І, 283—284). А ось, потрясаючи тризубцем, Нептун грозить свавільним вітрам: «Я вас! І дайте-но море розлоге мені вгамувати, / Карою мусите ви сваволю мені відкупити» (Вергілій, «Енеїда», І, 135—136). Погідне обличчя владаря морів — погідне й море: «Гей-я, вдармо веслом! Хай здаля нам одлунює: гей-я! / Моря довкіл неозорого бог, на лиці просвітлівши, / Вигладив синю далінь, присмирив налітні буревії — / І під вагою своєю вляглась непосидлива хвиля» («Пісня веслярів» невідомого пізньолатинського поета)…
Одна з чотирьох скульптур-фонтанів на Ринковій площі Львова представляє Нептуна з високим тризубцем у правиці (скульптор Гартман Вітвер, кінець XIX ст.)… На площі Ринковій, де лев’ячу ходу Годинник вежовий розмірено маркує, — Нептун. Лишивши лазурових хвиль гряду, Бог-мореплавець над бруківкою міркує…
Міркує, а випадало й сумувати, не раз-бо, сердега, опинявся без головного атрибута своєї влади — тризубця (з одним лише «довгим зубом», з палицею, стояв): надто вже колов очі тим, хто й у Нептуновім тризубці бачив символ самостійної України — тризуб.
Вітри, води, земля, об яку Нептун (Посейдон), «землі потрясатель», вдаряє своїм тризубцем, нагадують нам про античне бачення світу у трьох його поставах: небо, море, суходіл; цю трійку, як і в тризубцеві, «один тримає порядок» (unus continet ordo). Можливо, що й з цим потрійним поділом світу (triplex mundi divisio) пов’язана сакральність числа «три» (див. також LXXXII).