LXXXVI. Malleus. Молот

Malleus

Non ego de toto mihi corpore vindico vires,

Sed capitis pugna nulli certare recuso:

Grande mihi caput est, totum quoque pondus in illo.


Молот

Силою, що в мені є, не всьому я завдячую тілу:

Сила моя в голові: хай там що — напролом вона піде,

Бо не звичайна то голова: в ній — вага всього тіла.


* * *

У кожного в руках тяжкий залізний молот…

І. Франко


Молот — б’є. Це — його робота. Б’є об таку ж, як і він сам, неподатливу твердь: у залізо, що пройшло крізь вогонь, у камінь. Молот — кує те, що не уступає йому в твердості. Кує — поки тепле. А що уступає — те кришить (згадаймо ще раз: «Так молот б’є: на друзки — скло, а сталь — кує»). Молот вимагає твердої руки: що більший розмах, то важчий удар. Рука коваля — тверда: свідком — залізо, що опиняється між молотом і ковадлом. Добре, коли на тому ковадлі, врешті, «мечі перековуватимуть на рала» (Ісая, 2, 4). Горацій же (Оди, І, 35) просить богиню долі, Фортуну, «на новому ковадлі перекувати притуплені в міжусобицях мечі» й звернути їх проти ворогів Риму.


Mente et malleo (розумом і молотом) — одне з латинських гасел. Mens, розум, — щось невидиме, невагоме, що живиться словом. Malleus, молот, — видиме, важке. Розум — це теорія, наука; молот — практика, ремесло. Інакше кажучи, людина у постійному технічному злеті мусить мірно рухати двома крилами: litteris (наукою) і artibus (мистецтвами, ремеслами; франц. «artisan» — ремісник) — поєднувати теорію з практикою (theoria cum praxi). Про це — напис на Львівській політехніці: «Litteris et artibus», що відповідає наведеному вище «Mente et malleo» — розумом і молотом


«Головою муру не проб’єш» — прислів'я не для молота. Іноді ж і людина не щадить себе — товче собою, як молотком…

Загрузка...