Taurus
Moechus eram regis, sed lignea membra sequebar;
Et Cilicum mons sum, sed mons sum nomine solo;
Et vehor in caelis et in ipsis ambulo terris.
Бик
Владарю я догоджав, здеревілим, однак, утішався.
Я — й Кілікійська гора, а радше — саме її ймення.
І, хоча в небі пливу, але й по землі я ступаю.
Тут, на думку деяких коментаторів, мова про Статілія Тавра (лат. taurus — бик), що був приятелем імператора Августа, чиє особисте життя (дізнаємось із «Життєписів» Светонія) було щодо моралі не вельми зразковим; Август хворів до того ж на ревматизм, звідси начебто й натяк на «здеревілі» члени. У другому рядку загадки йдеться про лісистий гірський хребет Тавр у Малій Азії (там же — й Кілікійська гора); далі, у третьому рядку, — про зодіакальне сузір’я Тельця. Отож у загадці вступають у гру три значення слова «тавр»…
Бик, що тягне плуга, — символ важкої, впертої праці (labor). Про це, зокрема, — Вергілій у своїх «Георгіках». Відгомін, згадаймо ще раз, — у С. Руданського («Бики»): «Та гей, бики! Зерно поспіє, / Обіллє золотом поля, / І потече ізнову медом / І молоком свята земля. / І все мине, що гірко було, / Настануть дивнії роки… / Чого ж ви стали, мої діти? / Пора настала! Гей, бики!» Віддавня мрія людини про золотий вік!.. У С. Руданського (як і в Вергілія) — не про той, міфічний, подарований колись людям, що не вміли тієї даровизни цінувати, а про майбутній — запрацьований важкою працею, зігрітий любов’ю до матері-землі, до всього живого на ній…
Одна з найдавніших метафор, пов’язаних із язиком, мовою, — у Теогніда (VI ст. до P. X.): «Бик мені твердо ступив на язик важкою ногою — / Мовити й слова не дасть, а не одне б я сказав». Елегійний поет, виходець із давнього аристократичного роду, з приходом до влади збагачених торгівлею людей незнатного походження, «підлих», мусив, як кажемо, тримати язика за зубами — своєрідною огорожею для слова…