Сто загадок Симфосія - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Андрій Содомора (LXXXII. Conditum. Кондітум (вино, приправлене медом і перцем)) #84

LXXXII. Conditum. Кондітум (вино, приправлене медом і перцем)

Conditum

Tres olim fuimus qui nomine iungimur uno;

Ex tribus est unus, et tres miscentur in uno;

Quisque bonus per se: melior, qui continent omnes.

Кондітум (вино, приправлене медом і перцем)

Нас було троє колись, під одним нині з’єднані йменням.

З трійці — стали одним: в одне усі троє злилися.

Добрі окремо були, але вкупі — то таки краще.

* * *

Праворуч — сонце.

Ліворуч — місяць.

А так — зоря.

П. Тичина

У загадці, складається враження, відлунюють тогочасні пристрасні суперечки в інтелектуальному світі щодо суті Святої Трійці (т. зв. трінітарійне питання). Загадка є зразком поєднання високого (духовні сфери) з низьким, побутовим. Третій рядок перегукується з нашим: «Одна голова добре, а дві — краще»… Зацікавлений погляд на змішування, коли кожен із складників втрачає в цілості щось своє, наче «знеособлюється», — у Вергілієвій поемі «Сніданок»: «…поступово втрачає своє щось / В суміші кожен складник; було різне — вже однорідне»… А от у сфері духовній — навпаки: «Omne trinum est perfectum» — єдине троїсте — досконале (і коли вони разом, у єдності, — й коли окремо). Про це ж — і Сковорода у своїй праці «Бесіда друга, названа Observatorium specula (по-єврейськи Сіон)»…

Загадку можна перевести й у космологічні площини, тоді її початок звучав би: «Вкупі були ми колись…» «Ми» — тобто три складові частини видимого світу: суходіл, море, небо (теж — трійця), як про це Овідій у зачині «Метаморфоз»: «Поки ще море й земля появилися, поки над ними / Небо прослалось, один доокіл мала вигляд природа, / Хаосом потім назвали її — велетенська, безладна / Купа… […] Бог тоді втрутивсь, однак, і добірніші сили природи: / Неба намет від землі відділив він, а землю від моря…»