Сто загадок Симфосія

LXXXV. Perna. Окіст

Perna

Окіст

Родове ім'я видатних римських політичних діячів Порціїв Катонів співзвучне зі словом «porcus», свиня. В одній зі своїх сатир (II, 4) Горацій з притаманним йому тонким гумором оповідає про якогось Катія, пихатого знавця кулінарної мудрості, який, на противагу філософам (сам він — «гастрософ»), ціну життя вимірює наїдками та напитками. Ось початок сатири: «Катію! Звідки? Куди?.. — Мені ніколи: мушу вписати / Свіжі думки в ту науку нову, що стоїть нині вище, / Ніж Піфагора й Сократа вчення, ніж Платонова мудрість!»… Ось один із тих «учених» приписів: «Хто перепивсь, тому смажений краб і слимак африканський / Сил додають, а салат лише плаває в шлунку, неначе / В кадобі винному; інша річ — окіст: от ним і підхльостуй / Шлунок, щоби не дрімав…»

Серед наших синонімів окосту «найзапашніший» — шинка (похідні: шинок, шинкар, шинкарка), що є запозиченням з німецької — Schinken. У перекладі з античної літератури те слово, мабуть, надто «пахнуло» б саме нашим, місцевим, колоритом… Смачний «натюрморт» із шинкою (вуджениною) — у Франковому «Лисі Микиті»: «А в спіжарні — Боже кріпкий! / Світ затьмаривсь нам до дрібки, / Стільки ж там добра для нас: / М’яса, сала, вудженини, / Щось п’ять полтів солонини / І довженний ряд ковбас»…

У редагованому «Лисі Микиті» не відчуваємо не лише місцевого, галицького, колориту, а й домінуючого тут запаху шинки (вудженини): «А в коморі — світе милий! / Нам аж очі заболіли, / Стільки там добра для нас: / Риби, сала та свинини / І масної солонини, / Ще й довженний ряд ковбас!»

Підказкою до розгадки може бути тут загадка про колеса (LXXVII): якщо чотири колеса селянського воза — брати, то не всі чотири ноги у свині — сестри, оскільки лише дві задні йдуть на вудженину, тож в однієї задньої ноги — лишень одна сестра, її «напарниця» — perna.