Сто загадок Симфосія

LXXIX. Scopa. Мітла

Scopa

Мітла

У перших словах загадки — неперекладність: лат. mundus (грец. kosmos), світ, дослівно значить світлий, чистий, ясний, впорядкований, прекрасний… Отож мітла, чиїм призначенням є порядок, чистота, — велика родичка світу (mundi magna parens); сказано це, зрозуміло, не без гумору: високий стиль — і мітла, річ, хоч і потрібна, але — недорога… До того ж — «засіб пересування» міфічних і казкових жіночих персонажів. А ще — нічна гостя, теж не з веселих, — комета.

У Римі, як і в нас, мітли виготовляли з дрібного галуззя, з пальмового листя і навіть з волосся. Раби, чиїм обов’язком було підмітати, тримати порядок у домі, називались scoparii — мітлярі. У храмі той обов'язок вважали почесним: порядок тут підтримували обрані підлітки-хлопці із знатних родів. Такого прислужника при храмі Аполлона в Дельфах з особливою теплотою, мовби про себе згадуючи, описує Евріпід у своїй трагедії «Іон»: він підмітає східці храму лавровою гілкою, скроплює водою сплети квітів, відганяє птахів…

Мітла — це те, що «по землі бігає, під лавою лягає». Бігаючи — «посуває» все те, що трапляється їй на дорозі (див. передмову, с. 8). Та не все вдається їй одразу посунути: Литок вихоплюється з-під мітли — Всміхнувсь двірник: «Старію…» Людина, вітер і листок — Осіннє тріо…