Сто загадок Симфосія

LXI. Ancora. Якір

Ancora

Якір

Море — страх для хисткого суденця. Якір — його надія, його символ. Велике судно мало декілька тих «надій» (найважчий якір, головну надію судна, називали священним). Звідси й афоризм Епіктета: «Як корабель не варто прив'язувати до одного лишень якоря, так і життя — до однієї лишень надії»… Первісно якір був просто видовбаною зсередини й наповненою оловом колодою, але вже віддавна виглядав саме так, як про це у першому рядку загадки. Якір у боротьбі з вітрами і глибинними водами «вгризається» у морське дно — у прямому значенні слова зубами хапається за порятунок…

Знак друкарні знаменитого італійського видавця і друкаря, вченого-гуманіста доби Відродження Альда Мануція представляє якір і дельфіна, що звивається при якорі; поряд — ініціали: «А. М». У цьому контексті в якорі можна вбачати й символ глибини знань, несхитних засад мудрості («Книги — морська глибина…»); дельфін — образ вічно рухливої думки; «А» — не тільки «Альд», а й Ancora (якір); «М» — не тільки «Мануцій», а й Mens (думка, розум)…

Життя — теж розбурхане пристрастями житейськеє море. Кинути якір (що не кожному вдається) — знайти в тому морі захищене пристановище. Врешті — остання гавань, як про це Сенека: «In freto viximus, moriamur in portu» (Прожили ми серед хвиль, то хоч умрімо в гавані).