Сто загадок Симфосія - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Андрій Содомора (XLVII. Tus. Ладан) #49

XLVII. Tus. Ладан

Tus

Dulcis odor nemoris flamma fummoque fatigor,

Et placet hoc superis, medios quod mittor in ignes,

Cum mihi peccandi meritum natura negavit.

Ладан

Запах солодкий гаїв, караюся полум’ям, димом,

Мило богам, щоб на муку таку, на спалення, йшов я,

Хоч не родився таким, щоб міг бодай чимсь завинити.

* * *

Від далекої давнини, античності, — й до сьогодні снується ниточка екзотичних пахощів, що достукуються до найвіддаленіших закутків нашої генетичної пам’яті. Солодкий запах кадила, запах урочистого, що товаришує тій давнині, — високого Слова: «Да ісправиться молитва моя, яко кадило пред Тобою»… Звук кадильниці в руці священика — мовби ніжне срібло хтось сипав…

Серпанкові пасма кадильного диму у променях, що пробиваються крізь кольорові шибки вікон — навскіс, до вповитого пахощами престолу… Отож достукуються ті запахи — пахучі смоли, що примандрували у наші краї з Малої Азії (Гомерові місця!), з Греції, єднаються із нашим ялівцем, творять високу гармонію… Щоб не розпорошилась наша молитва над земними падолами. Щоби предстала, яко кадило…