Clepsydra
Lex bona dicendi, lex sum quoque dura tacendi,
Ius avidae linguae, finis sine fine loquendi,
Ipsa fluens, dum verba fluunt, ut lingua quiescat.
Клепсидра
Добрий для слова закон, суворий закон для мовчання,
Довгим межа язикам і край — безкрайній говірці.
Маю текти, поки мова тече, аж язик опочине.
Клепсидра (з грец.) — крадійка води. Отже — часу, який спливає; отже — й життєвого часу: життя — скрапує (навіть остання його крапля, повірмо Евріпідові, — солодка). Початок загадки одразу ж навіває відому сентенцію із «Книги Еклезіастової»: «Час мовчати і час говорити». Цей час на судових засіданнях, для греків і римлян, відмірювала клепсидра — водяний годинник: спливла вода з верхньої в нижню ампулу — час мовчати; наповнено верхню — час говорити…
Мабуть, жоден інший прилад, що вимірює час, не дає такого реального бачення того вічного часоплину, як водяний годинник. За відомим закликом Олександра Олеся «Лови летючу мить життя» (відлуння Горацієвого «Carpe diem») — образ клепсидри: ось вона, летюча мить, що злітає краплею (до корпусу клепсидри прикріплювали крильця).
Концепція часу у філософів-стоїків, передусім у Сенеки, виснувалася з уважного погляду саме на клепсидру: вода у верхній ампулі — наш життєвий час; у нижній — «реалізація» того часу: ми ростемо. Отож, зауважив Сенека, навіть коли ми більшаємо (ростемо), нашого життя — меншає. Іншими словами: коли нас прибуває, нашого життя — убуває. А ще, зауважив Сенека, — «вмираємо щоденно», адже «як оту клепсидру опорожнює не остання крапля, а всі інші, що збігли перед нею, так і остання година, коли перестаємо існувати, не є тією годиною, яка водночас будує нашу смерть, — вона лиш єдина її добудовує». Тому-то клепсидра — це також друковане або писане від руки оголошення про смерть — на будинку, де жив покійний, на храмі, в інших публічних місцях.
Можна й так до тієї «крадійки» звернутися: Забавко часу, води крадійко, — Одна при одній скляних чаш двійко, — 3 верхньої в нижню, капля по каплі, Нашого віку скрапує-капле… Скажи прозоро, ти ж є такою, — Раз і літа вже крадеш з водою, В яку годину, пізню чи ранню, Викрадеш в мене краплю останню? Що буде з тими краплями часу, Що збігли в нижню життєву чашу? Зрадь таємницю, ти ж бо прозора, Де в тебе — нині, завтра, учора?..
Ріка — горизонтальний плин часу. Клепсидра — вертикальний його лет. І тут, і там — таїна: «Хто мені повість, у які безодні / Углибає час?..» (В. Свідзинський).