ХС. Tessera. Гральна кісточка

Tessera

Dedita sum semper voto, non certa futuri;

Iactor in ancipitis varia vertigine casus;

Nunc ego maesta malis, nunc rebus laeta secundis.


Гральна кісточка

Хоч і не зрю майбуття, та надії віддана завше;

Кинуть мене — кручусь, а як упаду — і не знаю.

Тож і невдачу приношу сумну, і радісний успіх.


* * *

Випадок крутить усім. Наші задуми — забавка долі.

Долі не перепреш — випадок крутить усім.

З пізньолатинської поезії


Римляни, окрім інших різних ігор, віддавна залюбки грали в кісточки. Були вони, як і ті, що їх нині використовуємо у грі, шестигранними; на кожній грані було певне число точок («очок»). Грою у прямому розумінні слова правив випадок: учасники гри вкидали кісточки у кубок, потрясали ним і викидали кісточки на спеціальну дошку. Кісточки випадали (кажемо: випало мені), і вигравав той, хто набрав найбільшу кількість очок. Були щасливі й нещасливі кидки. Гра у кісточки відома була з найдавніших часів у Стародавній Греції; на одній з античних ваз зображено Ахілла й Еанта під час гри: два герої у бойовому спорядженні (мабуть, у перерві між боями) нахилились над гральною дошкою — кидають кісточки…


Гральна кісточка у загадці — символ часто оманливої надії, завжди прихованого від людини майбутнього, непевного чергування успіху та невдачі… Уповати на щастя в азартних іграх, з погляду філософа, — то все одно що сподіватися втриматись на невтримному колесі Фортуни… «Людське життя — як гра в кісточки» (Теренцій)… І все ж іноді доводиться здаватися на волю випадку — кидати жереб. З-поза двох тисячоліть чуємо дзвінку латину Юлія Цезаря: «Alea iacta est» — Жереб кинуто

Загрузка...