Сто загадок Симфосія - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Андрій Содомора (XXXVIII. Tigris. Тигр) #40

XXXVIII. Tigris. Тигр

Tigris

A fluvio dicor, fluvius vel dicitur ex me;

Iunctaque sum vento, quo sum velocior ipso;

Et mihi dat ventus natos nec quaero maritum.

Тигр

Назва моя — від ріки, а чи в неї ймення — від мене;

З вітром пошлюблена я, хоча прудкіша од нього.

Маю од вітру дітей, тож не хочу іншого мужа.

* * *

Мова про Тигр, ріку в південно-західній Азії. Вважали, що назва ріки й тигра однакові, оскільки і ріка, й хижак — однаково прудкі й рвучкі. Було й таке повір’я, що тигриця вагітніє від весняного вітру; про це — Клавдіан («Викрадення Прозерпіни», III, 266); це ж саме й Вергілій — про лузитанських кобилиць: «Всі проти вітру, Зефіру, стають на скелях високих — / Ловлять дихання його, і не раз — аж мовити дивно! — / Без жеребця жеребні вони, від того ж таки вітру» («Георгіки», III, 273—275)…

Тигр (що вже казати про його самицю, коли розлючена?) — ідеальний хижак, чия нещадна лють — в його очах. Як про це — шотландський поет В. Блейк у першій та в останній строфах своєї поезії «Тигр» (переклад В. Коптілова): «Тигре! Твій вогненний гнів / В чорній пущі забринів. / Хто із сонця і з ночей / Креше жах твоїх очей?»… Тигр бере силою, лис — хитрістю, обидва ж — хижаки…