Сто загадок Симфосія

LXXIV. Lapis. Камінь

Lapis

Камінь

Ой на горі білий камінь…

За переказом, зокрема, з Овідієвих «Метаморфоз», Юпітер, покаравши неправедних людей всесвітнім потопом, подарував життя лише благочестивій подружній парі, Девкаліонові й Піррі. Проплававши дев'ять днів затопленою землею, вони висадились на вершині Парнасу в Фокіді. Там, з веління Юпітера, врятовані кидали через плече кості (каміння) Великої Матері (Землі). З того каміння, що кинув Девкаліон, поставали чоловіки, а з кинутого рукою Пірри — жінки. «Так появились ми, плем’я тверде, гартоване в праці, / Й роду твердого свого — не один залишаємо доказ», — завершує Овідій свою оповідь у першій книзі поеми… У «Метаморфозах» читаємо і про зворотне перевтілення: Ніоба, закаменівши з горя, таки стала каменем.

Відкинувши у латинському слові «lapis», камінь, першу літеру, отримаємо слово «apis», щось цілком протилежне до каменя, — бджола. Одна літера (ділиться з нами своїм подивом автор «Загадок») — і з каменя маємо бджолу, а з бджоли — камінь!.. (Одна літера — подивуймося й ми принагідно — і матимемо вже не «камінь», а «амінь»). Найбільше подивляв те створіння «з крихтою небесного духу», бджолу, Вергілій — вділивши їй чимало місця у четвертій книзі своєї поеми «Георгіки»… Sisapissisapis — ще одна, побудована на грі слів, пов’язана з бджолою загадка (у давнину римляни не робили пробілів між словами). Розгадка така: Si sapis sis apis — якщо розумний — будь бджолою (бери приклад з працьовитої бджілки)…