Сто загадок Симфосія - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Андрій Содомора (XXXI. Phoenix. Фенікс) #33

XXXI. Phoenix. Фенікс

Phoenix

Vita mihi mors est; morior si coepero nasci,

Sed prius est fatum leti quam lucis origo.

Sic solus Manes ipsos mihi dico parentes.

Фенікс

Жити — то вмерти мені, а вмерти — то народитись.

Вмерти судилось, однак, іще коли й світла не бачив.

Тим-то підземних Манів лиш я за батьків своїх маю.

* * *

В античні часи незвичайно поширеною була віра в реальне існування фенікса. Його описує Геродот у своїй історії Єгипту (II, 73). Розповідає, що бачив того птаха лише на малюнку; за формою і розмірами він подібний до орла, лишень із пір’ям вогненно-червоного й золотого кольорів. За легендою, той птах раз на п'ятсот років прилітав із Аравії до Єгипту у храм сонячного бога Ра в Геліополі (місті Сонця), де спалював себе на вогнищі, щоби знову відродитися молодим зі свого ж таки попелу. Про фенікса розповідає у своїх «Анналах» (VI, 28) і римський історик Тацит; не довіряючи міфам, усе ж завершує цю главу словами: «…немає, однак, сумніву, що час від часу того птаха таки бачать у Єгипті»…

Певно ж, при темі вічного оновлення, безсмертя («Мов фенікс із попелу») згадаємо й «неопалиму купину» — біблійний образ («Вихід», 3, 2—4), а далі — й попели Трої, і слова Б. Лепкого — про Україну: «О краю мій, свята руїно, / Новітня Троє в попелах»…