Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CXX. Compelle intrare[69]

— Ні, братику, тепер я кажу, хочеш ти цього чи не хочеш, але маєш одружитися, — сказала мені Сабіна і додала з іронією: — Яке прекрасне майбутнє! Одинак і без дітей.

Без дітей. Сама думка про те, що у мене будуть діти, мене просто підкинула, по тілу пробіг якийсь таємничий флюїд. Так, мені таки треба було стати батьком. Можливо, життя одинака має свої переваги, проте вони тьмяніють у порівнянні з самотністю, що супроводжує одинака. Без дітей? Ні, це просто неможливо. Я був налаштований на все, навіть породичатися з Дамашсену. Без дітей! Оскільки на той момент я мав велику віру в Кінкаса Борбу, то пішов до нього і виклав йому свої особисті міркування щодо батьківства. Філософ вислухав мене і реакція була бурхливою, він сказав мені, що в моєму лоні поворухнувся Гуманітас. Він підтримав мою ідею щодо одруження, навів доводи того, що в такому разі у мої двері постукають ще й інші вигоди тощо. Compelle intrare, як говорив Христос. І при цьому він не міг не вказати, що саме Ісус був не більше і не менше, ніж предтечею Гуманітизму, проте батьки церкви інтерпретували це хибно.